Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція
Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберліна. Едвард Хейстінгс Чемберлін (1899-1967) народився в штаті Вашингтон у родині пастора. Отримав освіту в університетах Айови та Мічігану. Докторську дисертацію, присвячену проблемам монополістичної конкуренції, захистив 1927р. в Гарварді. Після захисту дисертації залишився на викладацькій роботі.1939 p. Чемберліна обирають головою відділення економічної теорії Гарвардського університету, де під його керівництвом пра¬цюють такі видатні вчені, як В. Леонтьєв, Е. Хансен, Й. Шумпетер. З 1948 p. - він головний редактор гарвардського «Квартального економічного журналу». 1965 p. Чемберліна обрано почесним чле¬ном американської економічної асоціації. Він автор багатьох кни¬жок з теоретичної економіки, але основна праця, що зробила його всесвітньо відомим - це «Теорія монополістичної конкуренції», яка перевидавалася багато разів.
Провідна ідея економічної теорії Е. Чемберліна полягає в тім, що в процесі монополізації виробництва виникає нове явище, не влас¬тиве ринковим ситуаціям чистої конкуренції та чистої монополії. Воно є результатом синтезу цих ситуацій і породжує монополістич¬ну конкуренцію, яка відрізняється від уже відомих форм тим, що дає можливість контролювати як пропозицію, так і попит.
Чемберлін розглядає монополію традиційно, як ринкову ситуа¬цію, що дає змогу монопольному продавцеві (чи покупцю) контро¬лювати пропозицію товару і тим самим визначати на нього ціну, то¬ді як за умов чистої конкуренції такий контроль виключається. Однак він звернув увагу на те, що за певних умов контроль виклю¬чається й тоді, коли існує монополія, у межах якої виробники ство¬рюють ідентичний товар і продають його на ідентичному ринку за повної стандартизації послуг, товарів, попиту, продавців.
Чемберлін будує модель, за допомогою якої аналізує дії незале¬жних продавців однорідного продукту. Він зазначає, що підставою для встановлення їхньої монополії стають ознаки диференціації товару: виняткові якісні характеристики продукту; марка фірми; особлива упаковка; місцезнаходження фірми; особливі форми об¬слуговування; реклама, що підкреслює винятковість товару.
Ситуація, за якої монополія не забезпечує повного контролюван¬ня ринку, на його думку, пояснюється конкуренцією між виробни¬ками різних модифікацій однойменного продукту, що призводить до його диференціації і перетворення його власників на монополістів. Це не виключає «завершеної монополії» на якийсь різновид продук¬ту, але влада такої монополії не поширюватиметься на все коло то¬варів цієї групи, обмежуючись лише окремим товаром. Як резуль¬тат, виникає особлива форма протистояння - монополістична конкуренція, що має на меті сформувати власне коло споживачів.
Отже, монополістична конкуренція, на думку Чемберліна, - це конкуренція, що відповідає таким вимогам: кількість продавців од¬норідного товару є достатньо великою, щоб їхня економічна діяль¬ність не справляла особливого впливу на інших конкурентів, на від¬міну від недосконалої конкуренції не зачіпала їхніх економічних інтересів; продукт і справді якісно різнорідний, диференційований, і покупець може вільно вибрати конкретного продавця; будь-хто має право безперешкодно виробляти товар даної групи, ринок не є за¬критим.
За таких обставин кожен продавець керується лише власними корисливими мотивами і сам приймає рішення щодо обсягів вироб¬ництва та цін на товари чи послуги. З іншого боку, на сучасному ринку пропонується нескінченна кількість видів однорідного товару, але кожний покупець вибирає, як правило, тільки один його різ¬новид залежно від якості, привабливості упаковки, марки фірми, вправної реклами, власних уподобань та стану «власної кишені». Виникає взаємна залежність продавця й покупця, на якій грунтуєть¬ся такого роду монополія.
Монополія «улюблених» товарів, які швидко розкуповують, під¬вищує конкуренцію на ринку, сприяє розвитку диференційованих ринків. Ці ринки однорідного товару не зливаються в один, як це буває в разі досконалої конкуренції, а утворюють мережу взає¬мозв'язаних ринків окремих продавців. На кожному з них продавці можуть маніпулювати ціною, як монополісти, але така монополія не знижує конкуренції.
Отже, якщо продукт і ринок диференційовано - кожен прода¬вець одночасно є й монополістом і конкурентом. Передумовою та¬кого поєднання двох протилежних начал є володіння «диференційо¬ваним продуктом» (монополія) і випуск замінників, «субститутів» (підрив монополії, загострення конкуренції). «Скрізь, де існує ди¬ференціація, кожен продавець володіє абсолютною монополією на власний продукт, але водночас зазнає конкуренції з боку більш-менш недосконалих замінників. Оскільки кожен є монополістом і все ж таки має конкурентів, то ми маємо право говорити про них, як про конкуруючих монополістів», - зауважує Чемберлін.
Ознакою диференціації є різнорідність навіть однойменних това¬рів різних виробників, завдяки чому покупці віддають перевагу яко¬мусь конкретному товару. Але Чемберлін наголошує, що ця різнорід¬ність може бути як реальною, так і уявною, хоч саме вона й покла¬дається в основу класифікації чинників, що змінюють форму конку¬рентної боротьби, перетворюють її на монополістичну конкуренцію.