Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція
Ціноутворення за умов недосконалої конкуренції. Особливістю олігополії є взаємозалежність рішень панівних фірм у галузі цінової політики. Жодне таке рішення не може бути прийняте без урахуван¬ня можливих контрзаходів з боку конкурентів. Діяльність фірм-конкурентів (а не лише витрати й попит, як за монополії) - це до¬даткове обмеження, котре фірми мусять ураховувати, визначаючи оптимальні ціни й обсяги виробництва. Саме тому модель олігополії передбачає конкурентну боротьбу.
Водночас конкуренція у сфері монопольного ціноутворення, за якої конкуренти намагаються вибороти лідерство й установити вла¬сні ціни, що включали б монопольний прибуток, за умов олігополії закінчується, як правило, угодою, оскільки існує взаємозалежність між діями конкурентів: підвищення цін одним конкурентом призводить до того, що він втрачає споживачів, а зниження змушує інших конкурентів також знижувати ціни. Тому, як правило, олігополісти домовляються про межу цін.Теорія Робінсон соціологічна за своєю суттю. Її цікавлять питан¬ня зайнятості, взаємовідносин підприємців-монополістів та найма¬них робітників, проблеми формування заробітної плати (ціни робо¬чої сили). Вона робить ряд цікавих висновків, зокрема про те, що за умов олігополії у підприємців є можливість впливати на рівень цін факторів виробництва, оскільки вони є монопсоністами - єдиними споживачами специфічних факторів. Щоправда, цей вплив обмеже¬ний відповідною поведінкою конкурентів. Але на ціну робочої сили, тобто на рівень заробітної плати, немає потреби впливати: во¬на встановлюється за іншими законами - під впливом попиту і пропозиції на ринку робочої сили, і є виявом протистояння робіт¬ників-продавців та окремого підприємця-покупця. На думку Робінсон, підвищення рівня заробітної плати призводить до зростання витрат, тому олігополіст, який отримує виграш лише за рахунок нижчих ніж у конкурентів витрат, змушений замінювати цей фактор іншим - матеріальним. Таким чином, олігополія сприяє зростанню безробіття.
Отже, за олігополії проведення власної цінової політики стає не¬можливим: конкуренція втрачає свою досконалість і набирає нових форм, в яких синтезуються монополія й конкуренція, що дає змогу поєднати їхні переваги і змушує примиритись із поєднанням їхніх недоліків. Це проявляється в тім, що ціна втрачає свою еластич¬ність, через підвищення цін зменшується рівень пропозиції, спадає попит.
Водночас Робінсон указує на те, що цінова конкуренція в оліго¬полії не припиняється, вона здійснюється за рахунок якісної моди¬фікації товару, зміни його функціональності, поліпшення реклами, запровадження нових форм торгівлі. Один продукт може бути замі¬нений іншим того самого виду, але вищого гатунку, тобто дорож¬чим. Зростає роль торговельної марки, реклами. Покупець ураховує якість, транспортні витрати, обслуговування, надання кредиту, упа¬ковку, зовнішній вигляд. У такий спосіб відбувається диференціація однорідного товару, що забезпечує новому його різновиду таке саме монопольне становище на ринку.
Але Робінсон не приділяла окремої уваги аналізу проблеми ди¬ференціації товару, вона обмежилась висновком, що в суспільстві кожен виробник є наперед визначеним монополістом. На її думку, диференціація продукту є не єдиною і не визначальною умовою влади монополіста на ринку. Робінсон підкреслює, що передумовою виникнення олігополії і недосконалої конкуренції є концентрація виробництва, що «скрізь можна спостерігати тенденцію до монополізації, яка проявляється у програмах обмеження, системах квоту¬вання, раціоналізації, зростанні гігантських компаній»'.
Щось схоже має місце і на світовому ринку. Типовим для нього стала «симетрична» або «асиметрична» олігополія, коли домінують усього дві-три компанії. Світ олігополії більше відповідає реальній дійсності, ніж світ вільної конкуренції чи всесвітньої монополії.
Отже, недосконала конкуренція існує за панування на ринку олігополії - особливого різновиду монополії. За наявності моно¬полії в будь-якій формі вільної конкуренції немає, ціни встанов¬люються вище за середні й граничні витрати, стають джерелом монопольного прибутку, а конкуренція припиняє виконання функ¬ції врівноважування ринку. Олігополія дає змогу говорити про іс¬нування конкуренції, яка пересувається в іншу площину і набирає нової форми - суперництва між фірмами-монополістами, що ді¬лять ринок, на якому продають стандартизовані або диференційо¬вані товари. Вихід на них для інших фірм ускладнено, існує бар'єр патентного захисту, потрібні великі капіталовкладення, щоб подо¬лати інші перешкоди. Конкуренція між олігополістами сприяє врі¬вноважуванню цього ринку, але має інші вади - породжує замк¬нені ринки, у межах яких дію конкурентних сил обмежено. Така конкуренція не сприяє вільному переливанню капіталів, науково-технічному прогресу, формуванню раціональної структури суспі¬льного виробництва.
Пропонуючи свою теоретичну концепцію, Робінсон дотримува¬лася антимонополістичної позиції, виступала проти засилля моно¬полій. Вона вважала за необхідне антимонопольне втручання дер¬жави в процеси концентрації та централізації капіталів, розглядала профспілковий рух як фактор стримування і протидії монополізму підприємців у галузі формування заробітної плати.