Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція
Проблему економічної рівноваги Чемберлін вирішує з неокла¬сичних позицій. Він дотримується неокласичного погляду, що рів¬новага на ринку досягається за рахунок вільного ціноутворення.Дуже важливим висновком Чемберліна є те, що монополістична конкуренція диференційованих продуктів включає елементи доско¬налої конкуренції і сприяє досягненню економічної рівноваги. Ди¬ференціація призводить до того, що утворюється мережа відособле¬них ринків, але водночас вони залишаються взаємозв'язаними однорідністю товарів. Відтак на цих ринках зберігається різномані¬тність цін, витрат, обсягів випуску продукції певних товарних груп. При цьому на базі диференціації розгортається цінова конкуренція на окремих ринках. Занадто висока ціна на мікроринку призводить до втрати споживача й ринку, а надто низька - до втрати виробни¬цтва. Протистояння цих сил саме й забезпечує належну рівновагу.
Економічна рівновага досягається також унаслідок протистояння мікро- і макроринку.
Але Чемберлін зауважував, що ситуація рівноваги не завжди є корисною для суспільства, адже її порушення часто супрово¬джує інноваційну перебудову економіки. Крім того, диференціація продукту, хоч і зв'язана з відтоком капіталів з виробничої сфери до сфери збуту, дає покупцям свободу вибору. А часткова рівнова¬га на мікроринку не вигідна виробникові, котрий не хоче, щоб його зусилля пропали марно - перестали давати монопольний прибу¬ток, а тому витрачає додаткові зусилля на рекламу та вдосконален¬ня якості.
Та основний висновок Чемберліна полягає в тім, що економіка саморегулюється і за умов монополії, але врівноважуючі сили з ча¬сом трансформуються - управління попитом і пропозицією посту¬пово витискає колишній саморегулятор - об'єктивне співвідно¬шення попиту і пропозиції.
Чемберлін обгрунтував нове уявлення про поведінку суб'єктів ринкових відносин за умов монополізації. Він стверджував, що ти¬повим для сучасного ринку є поєднання конкуренції й монополії й увів поняття «монополістичної конкуренції». Це поняття знаменува¬ло відмову від традиційних в економічній науці поглядів на конку¬ренцію й монополію як на альтернативні поняття і від відповідного пояснення ціноутворення або категоріями конкуренції, або катего¬ріями монополії. «Ми, навпаки, уважаємо, що більшість економіч¬них ситуацій є складними явищами, котрі включають і конкурен¬цію, і монополію», - писав він.
Чемберлін формує нові теоретичні уявлення про функціонування ринкової економіки. Він доводить, що конкурентна боротьба то¬читься як між ринками, так і всередині цих ринків, а отже, форма конкуренції змінюється якісно, поширюється в іншу площину. Зро¬зуміло, що попит і пропозиція за цих умов втрачають свою об'єк¬тивність і значною мірою визначаються суб'єктивними чинниками, оскільки попитом, як і пропозицією, можна маніпулювати за допо¬могою цілеспрямованої політики виробника і продавця. Тому проб¬леми врівноважування суспільної економіки пересуваються, за Чем-берліном, на макрорівень.
Отже, Чемберлін і Робінсон переглянули класичну теорію ринку, пристосувавши її до сучасних умов.
На відміну від Маршалла, Чемберлін і Робінсон у своїх теорети¬чних розробках намагалися тісно пов'язати аналіз цін конкуренції з реаліями економічної дійсності. Вони виступили проти твердження, що виробник не має можливості впливати на ціну, і довели, що він отримує цю можливість, коли займає виняткове становище на ринку.
Робінсон і Чемберлін показали, що реальні процеси відбувають¬ся між двома полюсами - монополією і конкуренцією. Досконала конкуренція - це свого роду недосяжний ідеал, за умови існування якого закон попиту і пропозиції діє у чистому вигляді. Практично не буває і чистої монополії, тобто ситуації, коли на ринку лише один продавець, немає замінника товарів, існують бар'єри для виходу конкурентів на ринок, попит абсолютно не еластичний.
Вони наполягали, що економічна теорія не повинна обмежува¬тись аналізом конкуренції за розгляду лише однорідних продуктів. На ринку реально існують диференційовані продукти, і цей принцип можна поширити на все суспільне виробництво, розглядаючи без¬межну кількість ринків, їхню взаємодію та засади функціонування.
У цілому теорії недосконалої і монополістичної конкуренції є дальшим розвитком і конкретизацією неокласичної теорії цін і ціно¬утворення, форм і структури ринку, інструментів і засобів конку¬рентної боротьби. Аналіз факторів, які спричиняють зміни механіз¬му ціноутворення, сприяв більш докладному виявленню закономір¬ностей формування й управління споживацьким попитом.