Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція
Якщо Маршалл обмежувався характеристикою недоліків ринків, то його послідовники писали про зміну умов і характеру ринкової конкуренції, про поділ ринків на ряд відособлених. Критики теорії Маршалла зазначали, що від аналізу вільної конкуренції слід пе¬рейти до аналізу конкуренції за умов монополії.Так, італієць П. Сраффа вважав монополізацію всезагальним яви¬щем, яке потребує теоретичного відображення. У статті «Закони утво¬рення доходів за умов конкуренції» (1926) він зазначає, що виникнен¬ня монополій зв'язане зі зростанням масштабів виробництва, перева¬гами великих фірм, тому поведінку фірми на ринку треба описувати в категоріях монополії, а не конкуренції, як це робить Маршалл.
Тезу Маршалла про наявність певних відхилень кривої попиту на окремих ринках Сраффа пояснював тими перевагами, які споживач, не зважаючи на коливання ціни, віддає певним видам товарів. Такі переваги завдячують своєю появою особливим характеристикам то¬вару, торговій марці фірми, місцезнаходженню продавця тощо. На його думку, беручи до уваги цю обставину, слід замислитись над новими характеристиками конкурентної боротьби за умов поширен¬ня монополій на ринку.
За це завдання взялися два молоді економісти - англійка Дж.Робінсон (1903-1983) і американець Е. Чемберлін. Робінсон 1933 p. опублікувала книжку під назвою «Економічна теорія недос¬коналої конкуренції» , і того самого року вийшла у світ праця Чемберліна «Теорія монополістичної конкуренції: реорієнтація теорії вартості» . Обидва економісти розробляли практично ту саму проб¬лему, щоправда, трохи з різних позицій, але дійшли близьких за змі¬стом і значенням висновків.
Вони переглянули теоретичне уявлення про механізм функціону¬вання ринку й розвитку суспільної економіки, механізм формування витрат і цін, закономірності взаємодії попиту і пропозиції та об¬грунтували можливість досягнення економічної рівноваги через дію ринкових механізмів на підставі положення, що монополія не запе¬речує конкурентної боротьби, а лише передбачає зміну її форм.
Основна різниця полягає в тім, що Робінсон у своїй праці роз¬глядає монополію (або олігополію) підприємства (фірми), а Чембер¬лін приділяє головну увагу монополії продукту (товару).
Виходячи з цього, Дж. Робінсон формулює теорію недосконалої конкуренції, згідно з якою монополія впливає лише на ринкове співвідношення попиту і пропозиції, створює можливість впливу на ціни з метою регулювання рівноваги, але не в силі зупинити дію ринкових механізмів. Е. Чемберлін формулює теорію монополіс¬тичної конкуренції, стверджуючи, що внаслідок розвитку монопо¬лій відбувається диференціація продуктів та ринків, тому цінова конкуренція отримує нові стимули.
І теорія недосконалої конкуренції Робінсон, і теорія монополіс¬тичної конкуренції Чемберліна є своєрідною реакцією на розвиток монополістичної структури ринку. Але їхні праці доводять, що, як і раніше, у центрі економічної рівноваги залишаються ціна, витрати виробництва, прибуток, попит та пропозиція, мотиви підприємниць¬кої діяльності. Тобто теорії конкуренції за умов монополізації виро¬бництва, які вони сформулювали, є теоріями розвитку ринку, оскіль¬ки ці дослідники вважають монополію суто ринковою ситуацією, з цих позицій аналізуючи її недоліки та переваги.
Поряд із традиційними теоріями конкуренції за умов монополії виникають і інші, які розглядають монополістичну конкуренцію як явище неринкового порядку. Їхні автори вважають, що монополіза¬ція виробництва сприяє динамічному розвитку суспільства, оскільки виникає конкуренція нового типу, яка проникає у всі сфери суспіль¬ного життя. Такою є наприклад теорія ефективної конкуренції Й. Шумпетера.
Сучасне трактування конкуренції за умов монополізації вироб¬ництва ввібрало всі попередні досягнення таких теоретиків, як Дж.Робінсон, Е. Чемберлін, П. Самуельсон, а також інституціональну за своєю суттю теорію врівноважуючих сил Дж. Гелбрейта.
Теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінсон. Джоан Вайо-лет Робінсон (1903-1983) закінчила Кембріджський університет і залишилась працювати в ньому на викладацькій посаді. Уся її наукова кар'єра зв'язана з кембріджською школою, заснованою А. Маршаллом. Головна її праця (побудована на засадах неокласи¬цизму) «Економічна теорія недосконалої конкуренції» стала відо¬мою в усьому світі.
Дж. Робінсон ставить собі за мету довести, що конкуренція за умов монополізації виробництва видозмінюється, але зберігається, як зберігається сам ринок. Щоб довести це, Робінсон користується прийомами неокласичної школи, її основоположними категорія¬ми - граничний дохід, еластичність попиту і пропозиції і т. ін.