Стратегія світового банку в питаннях допомоги Україні

VI. Пропонована Стратегія Світового банку в питаннях допомоги Україні

Мета

Пропонована Стратегія допомоги Україні на період 2001-2003 фінансових років має на меті сприяти уряду та громадському суспільству в реалізації широкомасштабної стратегії подолання бідності та досягнення економічного зростання, що сприяло би зайнятості населення. З огляду на це, стратегія безпосередньо спрямована на вирішення проблем розбудови інституційних засад в Україні, як з боку попиту на відповідні інституції (з боку громадського суспільства), так і з боку пропозиції більш досконалих інституцій (з боку уряду). В процесі розробки нової стратегії враховується досвід впровадження попередньої Стратегії допомоги Україні, а також знання, набуті в процесі вирішення соціально-політичних проблем України. Стратегія покликана наблизити Україну до стандартів Європейського Союзу.

Характерні особливості Програми

•Дворівнева стратегія. Аби надати дійову допомогу Україні, Стратегія Банку повинна бути здатна надавати послідовну й ефективну підтримку громадського суспільства щодо вимог поліпшення діяльності інституцій (надалі визначатиметься як попит на надійні і законні інституції), а також на підтримку можливостей удосконалення правових засад державних інституцій (надалі визначатиметься як пропонування надійних і законних інституцій11), коли з’являться такі можливості. Особливий наголос на практичній реалізації програми, безпосередніх результатах та посилена увага до суттєвих удосконалень надання соціальних послуг буде способом дії стратегії.

•Структура саморегульованої Програми. Базуючись на показниках діяльності, пропонована програма допомоги є саморегульованою такою ж мірою, якою це стосується використання коштів Банку. Повільне втілення в життя реформ, а отже й повільне досягнення погоджених показників діяльності зумовлюватимуть уповільнене виділення коштів упродовж періоду дії цієї Стратегії; або внаслідок подання окремих проектів із запізненням на розгляд Ради виконавчих директорів Банку, або ж погоджене зменшення відповідних сум, що відображатиме повільніше (втім, однаково важливе) впровадження програми. З огляду на це ми не розглядаємо офіційні проміжні сценарії – у діапазоні між песимістичним та базовим. Не виключено також, що уряд зможе виконати погоджену трирічну програму за коротший період. В цьому разі зростання внаслідок цього платоспроможності може гарантувати більші обсяги виділених коштів Банку, особливо для вирішення проблем у тих сферах, надходження приватного капіталу в які малоймовірне. Якщо такий перебіг подій матиме місце, то це знайде своє документальне відображення у відповідних змінах та доповненнях до цієї Стратегії.

Зміст ПрограмиПопит на надійні й законні інституції. Банк сприятиме тому, щоб у стосунках з урядом та державними установами було чути голос громадського суспільства. Банк намагатиметься бути партнером в зусиллях, спрямованих на розширення підзвітності державних службовців, зменшення корупції, а також забезпечення належного врахування думки населення. Ця діяльність включатиме пов’язані і не пов’язані з кредитуванням заходи в таких напрямках:

•Надання необхідних повноважень громадам у тісному співробітництві з неурядовими організаціями (здійснення таких заходів, як розширення проекту “Голос народу” (див. Вставку 6), Фонд соціальних інвестицій, впровадження ініціативи щодо Глобальної мережі дистанційного навчання, підвищення прозорості діяльності уряду шляхом використання відповідних сайтів Інтернету та реалізація ініціативи “Боротьба з корупцією” у співпраці з урядом, неурядовими організаціями, місцевими громадами тощо);

•Посилення здатності держави щодо децентралізації своїх заходів та наближення їх до громадян (приміром, міжбюджетні стосунки, муніципальним фінансуванням);

•Підвищення (у тісній співпраці з власною програмою Міжнародної фінансової корпорації) усвідомлення діловими колами важливості вимог ринкової економіки, а також посилення їхньої вимогливості до уряду щодо належного застосування на практиці законодавства; та

•Вирішення нагальних проблем соціального сектора та сектора охорони здоров’я, таких, як боротьба з туберкульозом та СНІДом, активна допомога місцевим територіальним громадам у здійсненні заходів щодо захисту довкілля.

•Примноження знань у найбільш важливих сферах (зокрема, здійснюване нині дослідження бідності, розробка стратегії подолання бідності у співпраці з органами влади, підготовка матеріалів щодо впровадження політики в галузі освіти та охорони здоров’я, продовження роботи, пов’язаної з реалізацією пенсійної реформи тощо).