Стратегія світового банку в питаннях допомоги Україні

Незавершеність інституцій та погане управлінняЯкі ж визначальні причини відсутності економічного зростання та підвищення рівня бідності в Україні? Ми стверджуємо, що першопричиною незадовільних економічних показників інституційна слабкість. Однак її не слід розуміти виключно в технологічних термінах, як-от відсутність фізичних засобів або брак освітнього рівня. Навпаки, слабкість інституцій відчувається у наявності розриву між писаними правилами та регулюванням і фактичною поведінкою агентів, зокрема в державному секторі. Встановлені нині неофіційні правила зменшують стабільність прав власності, підвищують витрати на здійснення операцій та непевність щодо їх виконання і сприяють зниженню рівня приватних інвестицій та відповідальності за взятий на себе ризик. “Пошуки ренти”, очевидно, стали логічним вибором в умовах середовища подібного типу, і не дивно, що Україна посідає одне з перших місць за такими показниками як ризик ведення бізнесу, корупція, відсутність прямих іноземних інвестицій.

Інституційна слабкість в Україні є відображенням традицій, історичні витоки яких можна знайти задовго до соціалістичної революції і які перешкоджали громадянському суспільству сформувати прийнятні для всього населення стандарти, за яких були би сприятливі умови для процвітання бізнесу на ринкових засадах. За нинішніх умов державний сектор все ще є перешкодою для економічної діяльності і не визнається громадянським суспільством як засіб для збагачення суспільства в цілому. Зусилля, спрямовані на реформування формальних аспектів інституцій дали лише результати, що мають змішаний характер внаслідок повної відсутності загальної згоди щодо напрямків розвитку. В результаті. Сьогодні ми спостерігаємо такі явища:

•Відсутність жорстких бюджетних обмежень в державному та приватному секторах – заборгованість уряду по виплатах з бюджету є основним джерелом неплатежів в економіці (використання взаємозаліків між бюджетними установами та державними підприємствами є головним джерелом корупції), а неприбуткові підприємства продовжують функціонувати завдяки прямим та непрямим державним субсидіям або просто не виконують свої зобов’язання.

•Низький рівень виконання контрактів та відсутність справедливих механізмів врегулювання суперечок, в тому числі й діяльність судової системи, – ключових законів, необхідних для торгівлі, немає (наприклад, стосовно оренди, іпотеки тощо) або вони не відповідають вимогам часу (наприклад, …..) чи погано виконуються (наприклад, законодавство про банкрутство).

•Діяльність державних інституцій в приватних інтересах, як це спостерігається, наприклад, у тому, як здійснено розподіл державних потужностей в секторі енергетики та в ін. секторах.

•Застарілі методи державного управління, де немає чіткого розподілу відповідальності між різними установами та різними рівнями влади.

•Державна служба, яка й досі чіпляється за старі погляди на світ та методи державного втручання.

•Надзвичайно складне регулювання, яке є основним джерелом корупції, причому багато установ досі мають право “перевіряти” діяльність підприємств і вимагати грошей, особливо на місцевому рівні та

•Погане управління державними коштами, останнім свідченням чого є скандал, пов’язаний з управлінням валютними резервами.

Нова політична економія. Зростання приватних інтересів навколо “пошуків ренти” та корупція призвели до перевизначення політичної економії в країні, але не так, як сподівалися – “від плану до ринку,” а від бюрократичного соціалізму до “дружнього” капіталізму. Ці зміни зменшили діапазон маневрування уряду у впровадженні реформ. Групи, що виникли, мають свій інтерес у збереженні нинішнього розподілу влади і здійснюватимуть опір реформам, які призведуть до скорочення їхньої сфери впливу. Ті ж, хто в цьому процесі втрачають, – порівняно неорганізовані і не достатньо потужні, щоб змінити напрямок процесу, що відбувається.

З іншого боку, ми можемо стверджувати, що потенційна вигода від “пошуку ренти” зменшується, що тягне за собою зменшення наявних ресурсів для хабарів та появи розладу між різними групами. Крім того, реальна лібералізація економіки, очевидно, послабить потужність цих груп, оскільки остання базується на пільгах при здійсненні торговельних та інших операцій, а не на власності активами. Однак керівництво має запобігти процесу захоплення майбутнього приватизаційного процесу цими групами і знайти способи обмежити їхній контроль над ключовими стратегічними секторами. Ці групи потенційно мають виходи за межі України і можуть втягнути в цю гру більш сильних гравців у сусідній Росії та інших країнах.