Стратегія світового банку в питаннях допомоги Україні
•Програма передбачає оцінку конкретних результатів, стимули, які відвертатимуть від застосування практики останніх років, сприятиме уряду у здійсненні внутрішньої координації розробки та реалізації стратегії і будуватиметься на засадах партнерства з іншими донорами для забезпечення адекватної допомоги для впровадження реформ.
•Програма забезпечуватиме збалансоване поєднання кредитування для структурної перебудови, кредитування технічної допомоги та передачу знань.
Стратегія Світового банку в питаннях допомоги Україні
Огляд можливих перспектив
У цьому документі викладено запропоновану Стратегію Світового банку в питаннях допомоги Україні на період, що охоплює 2001-2003 фінансові роки. Хоча офіційно цей документ не є спільним доробком Банку та МФК, його було підготовлено у співпраці з МФК, зокрема стосовно ключової сфери розвитку приватного сектора. У документі також знайшли своє відображення результати обговорень з Багатостороннім агентством по гарантіях інвестицій (БАГІ) ролі гарантій. Принципи, покладені в основу Стратегії, а також напрямки діяльності Банку в Україні були обговорені з урядом України, за участю широкого кола представників громадянського суспільства, а також партнерів у сфері розвитку.
І. Загальна інформація: основні результати політичного та економічного розвиткуПотягом останніх декількох років Україна стала країною втрачених можливостей і великого розчарування. В 1994-96 рр., коли до влади прийшов новий Президент і новий уряд, які, здавалося, спроможні реалізувати амбіційну програму реформ, – сподівання були вельми райдужні. У відповідь на початок здійснення реформ Банк запропонував всебічну програму допомоги, викладену в Стратегії допомоги Україні на 1996 рік. Діапазон напрямків, у яких передбачалося надання Банком допомоги, був вельми широкий, що відображало нагальну потребу реформування декількох секторів економіки.
Перші результати були обнадійливі – зокрема у сфері приватизації малих та середніх підприємств, масової приватизації та реформування правової бази, як, скажімо, розробка процедур банкрутства. Однак буде скоро дедалі очевидною ставала відсутність в уряді особистої причетності до програми реформ і, так би мовити, почуття власності, що разом із зростанням паралітичності у прийнятті рішень в політичній сфері та зростання втручання держави, як це було за радянських часів, та олігархів – погіршували участь держави. Кульмінацією цього процесу, з боку Банку, був складений в квітні 1999 року Звіт про хід виконання Стратегії допомоги Світового банку Україні, який мав на меті захистити Банк від надання коштів країні, яка не прагне здійснювати реформи, шляхом встановлення показників діяльності для відновлення кредитування структурної перебудови та наступної оцінки інвестиційних операцій. В результаті діяльність Банку в Україні різко скоротилася.
Цю ситуацію можна повернути у зворотному порядку. На відміну від інших країн – колишніх республік Радянського Союзу, влада певних груп, хоча і значна, не настільки пронизує суспільство, поту що воно все ще здебільшого залежить від особливостей перехідного періоду та пільг при здійсненні торгових операцій, ніж від володіння потужностями виробничого сектора. Але табір тих, хто противиться реформам, досить сильний, а для того, щоб ініціатива реалізації реформ в Україні була успішною і послідовно втілювалася, урядові необхідно створити широку коаліцію, аби зменшити вплив політичних та соціальних сил, які прагнуть зберегти статус кво. Така коаліція навряд чи з’явиться, якщо громадянське суспільство не відчує свою силу і не збільшить потребу в кращому керівництві.
Політичні події останнього часу сприятливі для здійснення реформ. Після рішучої перемоги у президентських перегонах в листопаді минулого року, Президент Кучма призначив на посаду Прем’єр-міністра та членів Кабінету Міністрів посадових осіб з прогресивними – хоча і не дуже сильними – поглядами. Крім того, вперше за роки свого існування парламентські фракції спромоглися об’єднатися у парламентську більшість, яка прийняла міцний бюджет на 2000 рік і ухвалила Програму дій уряду, яка має про-реформний характер. Проте успіх реформістської коаліції далеко ще не гарантований. Є питання стосовно кола повноважень Прем’єр-міністра Віктора Ющенка, зокрема якщо програма реформ торкнеться інтересів більш могутніх олігархів, які мають міцні зв’язки із законодавчою та виконавчою владою.
Крім того, нещодавно виявлене використання резервів НБУ протягом 1997-98 рр. буцімто не за призначенням створює серйозну загрозу для зовнішньої платоспроможності України на найближчу перспективу і врешті для успішної діяльності нинішнього Прем’єр-міністра та його уряду. Зволікання з вирішенням цієї проблеми може серйозно підірвати існуючі перспективи для просування вперед, оскільки її існування фактично блокує процес відновлення Програми розширеного фінансування МВФ (так само, як і надання решти траншів позик Банку на структурну перебудову).