Стратегія світового банку в питаннях допомоги Україні

Фінансове управління та фідуціарна відповідальність

Фінансове управління в Україні слабке. Однак уряд неухильно вдосконалює управління державними коштами. Світовий банк і Фонд спільними зусиллями допомагають уряду створити прозору комплексну систему казначейства з єдиним рахунком в центральному банку. Проект системи казначейства (16.4 мільйона доларів США) Світового банку, який набув чинності в липні 1999 року, передбачає надання коштів на технічну допомогу, навчання та впровадження комп’ютерних систем. Він дасть змогу вдосконалити управління та контроль за державними видатками, планування ресурсів, управління грошовими коштами та складання бюджету. Згаданий проект також передбачає своєчасне надання точної й надійної фінансової інформації, підвищення прозорості та поліпшення звітності у фіскальному процесі. До того ж, уряд нещодавно прийняв Закон про державні закупівлі, який було розроблено у тісній співпраці зі Світовим банком. Банк планує надати подальшу допомогу у вигляді Ґранту на інституційний розвиток для зміцнення інституційних засад у сфері державних закупівель.Банк зосередив також увагу на належному використанні наданих ним коштів на структурну перебудову (з огляду на недавні заяви про використання коштів МВФ не за призначенням). Детальна інформація, надана щодо цього українською стороною, підтверджує безпідставність підозр стосовно використання коштів Світового банку не за призначенням. Більш того, органи влади нині проводять аудиторську перевірку рахунків свого казначейства, аби переконати міжнародну спільноту в тому, що підстав для підозр дійсно немає. В майбутньому в разі кредитування на структурну перебудову ми застосовуватимемо механізм відстеження, який забезпечить українській стороні та Банку вищий рівень гарантій та прозорості, необхідний для перевірки належного використання коштів Банку.

В рамках інвестиційних проектів надаються додаткові кошти для оцінки засад фінансового управління, створених для реалізації проектів. Такий підхід дає змогу переконатись в тому, що впроваджені системи відповідають стандартній міжнародній практиці, вимогам фідуціарної відповідальності та звітності.

VII. Ризики

Виникають економічні, соціальні й політичні ризики, пов’язані з визначеним вище базовим сценарієм. По-перше, уряд може бути не в змозі своєчасно розпізнати на нинішньому етапі фінансову кризу, і країна в останніх місяцях поточного року може опинитися в умовах кризи, викликаної браком ліквідності. Це може статися у тому випадку, якщо в результаті проведеного аудиту резервів НБУ за 1997-1998 роки будуть отримані вельми негативні висновки, які призведуть до затримки підписання важливих угод з міжнародними фінансовими інституціями, навіть якщо органи влади будуть готові здійснювати програму реформ. З огляду на обсяг резервів та графік очікуваних потоків іноземної валюти, країна може опинитись на грані краху у другій половині цього року. Це, в свою чергу, може порушити рівновагу влади в країні і зупинити провадження реформи. Якщо це станеться, макроекономічна стабільність і можливість здійснення суттєвих структурних реформ будуть поставлені під загрозу. Однак на час очікуваної презентації Стратегії допомоги Україні стане ясно, чи стане ця загроза реальністю, чи ні. Як зазначалось вище, Банк здійснить заходи щодо захисту своїх коштів і не виділить жодних додаткових коштів на структурну перебудову, дотримуючись песимістичного сценарію, і зосередить увагу на фінансування розвитку громадянського суспільства.

Другий ризик відповідає другому сценарію, про який ішлося в розділі про зовнішнє фінансування, коли країна може подолати короткострокові труднощі пов’язані з ліквідністю, але досягнувши угоди з МВФ, знову вступає в стадію мінливого процесу призупинення та відновлення реформ. Це може статись, якщо існуюча парламентська більшість розпадеться після укладення угод з міжнародними фінансовими інституціями, і країна повернеться до попередніх тупикових відносин між Верховною Радою та урядом. За таких обставин всі необхідні законодавчі акти, спрямовані на підтримку основних реформ, не будуть затверджені, і Україна може виявитись нездатною виконати зобов’язання в рамках угод з міжнародними фінансовими інституціями. Ризик полягає втому, що Банк, відповідно до укладених раніше угод, буде вимушений видати транші, що, однак, не сприятиме реформам, як це вже мало місце в минулому.

Аби застрахувати себе від такої можливості, Банк повинен планувати свої операції і визначати час їх виконання таким чином, щоб вони були схвалені тоді, коли є очевидні ознаки того, що зобов’язання будуть виконані, і утримуватись від їх затвердження та надання кредитів, доки впроваджені реформи не набудуть необоротного характеру. Зобов’язання уряду та наступне проведення реформ повинні оцінюватись не лише за виконанням окремих заходів, а в цілому, аби запобігти поверненню назад і забезпечити рівномірний поступ впровадження реформ. Знову ж таки, запропонована схема ПСП, в рамках якої окремі транші подаються на розгляд Раді виконавчих директорів Банку лише після того, як будуть досягнуті значущі результати, передбачає більший ступінь захисту від такого непередбаченого розвитку подій. За таких умов, якщо уряд стає на шлях припинення і відновлення реформ, тоді матимемо сценарій, який суттєво не відрізнятиметься від песимістичного сценарію, про який уже говорилось раніше.