Стратегія світового банку в питаннях допомоги Україні

З іншого боку, упродовж кількох останніх місяців поліпшилися показники економічної діяльності. У першому кварталі 2000 року темпи зростання промислового виробництва вимірюються двозначною цифрою, а річні темпи росту ВВП, за офіційними даними, дорівнюють 5 відсотків, що є віддаленою реакцією на девальвацію гривні. Зараз здається досить ймовірним, що вперше за останні десять років в Україні може бути зростання економки (огляд показників економічного розвитку України за останній час див. у Вставці 1). Окрім того, одним з найбільших успіхів уряду Ющенка стало проведення переговорів з приватними власниками випущених протягом останніх кількох років боргових облігацій з коротким терміном погашення та високими відсотковими ставками. Таким чином, якби не було непевності, пов’язаної із заявами щодо використання резервів НБУ не за призначенням, країна могла би сподіватися на створення відносно сприятливого середовища для реалізації амбіційної програми економічних реформ.Результати аудиту НБУ, які стануть відомі лише наприкінці червня, визначать найближчі перспективи для України, і упродовж наступних декількох місяців необхідно буде внести відповідні корективи до Стратегії Світового банку в питаннях допомоги Україні. Але це не повинно відволікати від головних проблем, які визначають перспективи розвитку України і які мають довгостроковий характер. Втрачені протягом останніх десяти років засади важко буде відновити, якщо не буде значних зрушень у створенні леґітимних інституцій, які сприятимуть розвитку. Ці питання обговорюються у наступному розділі.

ІІ. Бідність, інституції та управління

Розуміння корінних причин несприятливих політичних та економічних змін протягом останніх кількох років вимагає ретельного розгляду процесу зміни політичної економії, що лежить в їх основі. Незавершена інституційна база і погане управління призвели до низьких показників економічної діяльності і зростання бідності. Через погане керівництво створилися сприятливі умови для появи перших “переможців” перехідного періоду – олігархів та великої частини бюрократії, яка наразі намагається зупинити подальшу реалізацію реформ, оскільки вона має вигоду від збереження статус кво і – сприяє дисбалансу у розподілі доходу. Реформи будуть успішними у тому розі, якщо вдасться вирішити ці взаємопереплетені відносини. Зростання економічного та соціального добробуту та зменшення бідності – ось основоположні чинники формування довіри до нині створюваних демократичних інституцій та їх леґітимності. В свою чергу поліпшення умов для економічної діяльності вимагатиме певних успіхів у розбудові міцної інституційної бази, поліпшенні управління та усунення джерел для “пошуку ренти” та корупції, які зараз мають місце.

Бідність

Зростання бідності. Бідність в Україні зросла настільки, що 30 відсотків населення живе за межею бідності, а 17 відсотків – у крайній бідності. П’ята частина населення працює неповний робочий день або знаходиться в адміністративній відпустці; офіційно безробіття зросло до величини 11 відсотків від загальної кількості економічно активного населення.

(Детальніше про бідність див. Вставку 2). Водночас погіршився людський і фізичний капітал. Причини цих змін такі:

•Сфери структурного безробіття – міста, що виникли навколо одного великого підприємства, райони видобутку вугілля, сільська місцевість; та / або соціально вразливі групи людей, такі як літні люди та одинокі матері.

•Зростання нерівності розподілу доходів. Обчислення коефіцієнтів Gini свідчить про збільшення нерівності розподілу доходів протягом останніх десяти років удвічі, до рівня, що наближається до показників, характерних для країн Латиської Америки, які відзначаються найменшим рівнем рівності. Чим більше потрібно буде часу для впровадження реформ, необхідних для створення прозорого і підзвітного державного управління та ефективної ринкової економіки, тим довше інтереси певних груп зможуть зберігати своє панівне становище в умовах викривленої пост-радянської системи для присвоєння якомога більше національного багатства.

•Незадовільна система надання соціальних послуг. Це має місце частково внаслідок скорочення бюджетних ресурсів, але також і через погане керівництво та відсутність стратегічного мислення в секторальних міністерствах та уряду в цілому, та виплати, що носять офіційних характер, по багатьох соціальних послугах (наприклад, охорона здоров’я). Уряду ще належить перевизначити роль держави, з тим, щоб вона сприяла, а не втручалася в економічні справи, і зосередити увагу на найбільш важливих напрямках, таких як поліпшення надання соціальних послуг та боротьба з бідністю.

Бідність в Україні штучно пом’якшується завдяки відкритим та прихованим субсидіям на основні товари споживання та послуги (наприклад, хліб, житло, громадський транспорт, тарифи на електроенергію) та мовчазне прийняття неплатежів за житло та комунальні послуги. Ці субсидії пом’якшують безпосередню дію бідності, але водночас робить скасування цих субсидій, що так необхідно для здійснення реформ, більш болючим і дедалі складнішим з політичної точки зору. Однак нинішня система значних неявних субсидій населенню на основні товари споживання не є економічно обґрунтованим і обмежує можливості для економічного відродження.