Поняття і правове регулювання оплати праці, норми, системи оплати
Віднесення виконуваних робіт до певних тариф¬них розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться роботодавцем згідно з та-рифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової органі¬зації або іншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво (ст. 96 КЗпП Украї¬ни). Кваліфікаційні розряди підвищуються насампе¬ред робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають ро¬бітники, які успішно виконують роботи більш висо¬кого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення тех¬нологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загаль¬ному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.
Важливе місце в організації оплати праці посіда¬ють форми та системи оплати праці. При цьому у літературі не має чіткого визначення того, що є формою оплати праці, а що системою, і чим вони відрізняються між собою. Так, за підручником з тру¬дового права України під системою оплати праці ро-зуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, належної виплати працівникам відповідно до витрат праці, а в ряді випадків і до її результатів [14, с.323] . На думку Прокопенка В. І. співвідно¬шення між кількісними і якісними показниками праці, або мірою праці, і винагородою, створює сис¬тему оплати праці [10, с.333] . Однак, на наш погляд, більш вда¬лим є визначення, яке дає Бурак В. Я., згідно з яким система заробітної плати є способом визначення розміру винагороди за працю залежно від затрат і результатів праці [12, с.142]. Разом з тим, значна група вче¬них, як економістів, так і юристів, таких як Д. П. Богиня, О. А. Грешнова, P. I. Кондратьєв, Б.С. Стичинський , І.В.Зуб, В.Г.Ротань, вважають, що терміни «відрядна» та «погодинна» належать не до системи оплати праці, а до її форм. При цьому ви¬словлена думка, що відрядна та погодинна форми заробітної плати мають свої різновиди, які назива¬ються системами оплати праці. Варто згадати та¬кож Карпенка Д. О., який вказані терміни застосовує до систем оплати праці, а говорячи про форми заро¬бітної плати, на підставі ст. 23 Закону України «Про оплату праці» виділяє три форми виплати заробітної плати: 1) грошовими знаками, що мають законний обіг на території України; 2) банківськими чеками; 3) виплату частини заробітної плати натурою. [9, с.377]
Згідно зі ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Причому погодинна та відрядна системи оплати праці виступають як ос¬новні, на підставі яких конструюються інші системи. Між собою системи оплати праці відрізняються об'¬єктом нарахування заробітку залежно від способів визначення кількості праці, витраченої працівником. Таких способів є два: в одному мірою праці виступає кількість виготовленої продукції, у другому — ви¬трачений працівником час. Залежно від цього праця працівника оплачується або за відрядною системою, яка передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки, або за почасовою, коли розмір заробітної плати визна¬чається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника згідно з його тариф¬ною ставкою чи посадовим окладом.
При цьому первинною формою оплати праці вва¬жається почасова, оскільки робочий час є мірою, яка об'єктивно притаманна самому процесу праці, і пра¬ця завжди має часову характеристику. Отже, визна¬чення заробітку за почасовою системою відбувається на її власній основі, тоді як при відрядній системі для визначення відрядної розцінки використовуєть¬ся елемент почасової оплати — погодинна (денна) тарифна ставка.У зв'язку з тим що будь-яка праця у принципі може бути виміряна безпосередньо за допомогою ро¬бочого часу, праця будь-якого працівника може бути оплачена за почасовою системою. Застосування ж відрядної системи (винахідником якої був Ф.Тейлор) можливе лише за певних умов, коли праця праців¬ника безпосередньо відображається у конкретних кількісних результатах, які можуть бути обраховані. Економісти вважають, що для запровадження відрядної системи необхідні такі умови, як: мож¬ливість точного кількісного обліку результатів праці; відсутність впливу на результати чинників, які не залежать від трудових зусиль працівника; реальна можливість працівника своїми зусиллями збільшу¬вати результати роботи; необхідність стимулювати зростання обсягів виробництва або скорочувати чи¬сельність працівників за рахунок інтенсифікації праці; відсутність негативного впливу відрядної оп¬лати на рівень якості продукції, дотримання техно¬логічних режимів і вимог техніки безпеки, раціо¬нальність використання сировини, матеріалів, енергії.
Почасова система оплати праці має три різнови¬ди— погодинну, поденну, помісячну — залежно від того, на підставі якого проміжку часу проводиться обчислення заробітку. При погодинній та поденній оплаті заробіток розраховується множенням часової або денної тарифної ставки на число годин чи днів, відпрацьованих в обліковому періоді, яким здебіль¬шого є календарний місяць. При помісячній оплаті праці за відпрацьований повний місяць виплачуєть¬ся посадовий оклад або місячна тарифна ставка, не¬залежно від загальної кількості робочих днів у цьо¬му місяці.