Поняття і правове регулювання оплати праці, норми, системи оплати

Висновки

Згідно статті 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата є винаго¬родою, як правило обчислену у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як правова категорія заробітна плата визначає конкретні права та обов'язки учасників трудових правовідносин з приводу оплати праці і у зв'язку з цим є його елементом. У ст. 21 Закону України «Про оплату праці» підкреслюється, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів за¬конодавства і колективного договору на підставі ук¬ладеного трудового договору.

Законодавче регулювання оплати праці відбу¬вається на підставі Закону України «Про оплату праці», а також глави VII «Оплата праці» КЗпП Ук¬раїни. Крім цього, окремі аспекти оплати праці виз¬начаються такими законами України, як Закони «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Про ко¬лективні договори і угоди», «Про підприємства в Ук¬раїні» та інші. Законом також визначається розмір мінімальної заробітної плати. Досить часто принци¬пові питання вдосконалення оплати праці визнача-ються указами Президента України.

Один з основних елементів органі¬зації заробітної плати - нормування праці. Застосування нормування грунтується на необхідності точного визначення міри праці. Нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спря¬мований на встановлення оптимальних співвідно¬шень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Згідно зі ст. 85 КЗпП для нормування праці вико¬ристовуються норми виробітку, часу, обслуговуван¬ня, чисельності.

Законодавством України передбачено, що поряд з нормами, встановленими на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тим-часові й одноразові норми. Тимчасові норми встанов¬люються на період освоєння тих чи інших робіт за відсутності затверджених нормативних матеріалів для нормування праці. Одноразові норми встановлю¬ються на окремі роботи, які мають одиничний харак¬тер (позапланові, аварійні).

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка дістала свою назву від слова «тариф», під яким треба розуміти початко¬вий розмір оплати праці певного виду, характеру, кваліфікації. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.Важливе місце в організації оплати праці посіда¬ють форми та системи оплати праці. Згідно зі ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Причому погодинна та відрядна системи оплати праці виступають як ос¬новні, на підставі яких конструюються інші системи.

Первинною формою оплати праці вва¬жається почасова, оскільки робочий час є мірою, яка об'єктивно притаманна самому процесу праці, і пра¬ця завжди має часову характеристику. Отже, визна¬чення заробітку за почасовою системою відбувається на її власній основі, тоді як при відрядній системі для визначення відрядної розцінки використовуєть¬ся елемент почасової оплати — погодинна (денна) тарифна ставка. Почасова система оплати праці має три різнови¬ди— погодинну, поденну, помісячну — залежно від того, на підставі якого проміжку часу проводиться обчислення заробітку.

Відрядна система оплати праці та¬кож має кілька різновидів — пряма відрядна, не¬пряма відрядна, відрядно-прогресивна, акордна — які відрізняються між собою способом підрахунку заробітку.

Системи заробітної плати характеризуються на¬явністю поряд з тарифною частиною таких еле¬ментів, як доплати, надбавки та премії. Причому іноді преміальна система розглядається як окрема додаткова система оплати праці, хоч при цьому і зазначається, що використовується вона не само¬стійно, а тільки спільно з іншими, і тоді на підпри¬ємстві, в установі, організації функціонують відрядно-преміальна чи почасово-преміальна системи оплати праці та їх різновиди.

Законодавством України також регламентується оплата праці при виконанні працівником роботи вищої кваліфікації, при сумісництві професій, при роботі в надурочний час, в робочі та святкові дні, в нічний час, при невиконанні норми виробітку, браку, простою, при переведенні на іншу роботу, а також гарантійні та компенсаційні виплати.