Поняття і правове регулювання оплати праці, норми, системи оплати

Разом з тим, досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для пе¬регляду норм. Крім цього, ст. 91 КЗпП України містить спеціальний механізм захисту інтересів ви¬нахідників та раціоналізаторів у процесі перегляду норм праці, що полягає в тому, що за працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили зміну технічних норм і розцінок, зберіга¬ються попередні розцінки протягом шести місяців від дати початку їх впровадження. Попередні роз-цініки зберігаються і в тих випадках, коли автор заз¬начених об'єктів інтелектуальної власності раніше не виконував роботи, норми і розцінки на яку зміне¬но у зв'язку з їх впровадженням, і був переведений на цю роботу після їх впровадження. За іншими працівниками, які допомогли авторові у впровад¬женні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції, попередні розцінки зберігаються протягом трьох місяців.

У ст. 87 КЗпП України передбачено, що поряд з нормами, встановленими на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тим-часові й одноразові норми. Тимчасові норми встанов¬люються на період освоєння тих чи інших робіт за відсутності затверджених нормативних матеріалів для нормування праці. Одноразові норми встановлю¬ються на окремі роботи, які мають одиничний харак¬тер (позапланові, аварійні).Згідно Рекомендацій щодо нормування праці в галузях народного господарства норми праці повинні визначатися за нормативними матеріалами для нормування праці, затвердженими в централізо¬ваному порядку. Причому нормативні матеріали ма¬ють розглядатись як комплекс довідкової інфор-мації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретні» трудових процесів аналітично-роз¬рахунковим методом. [8, с.185] До таких матеріалів нале¬жать: нормативи з питань праці (нормативи часу, включаючи мікроелементи, нормативи чисельності, нормативи часу обслуговування), єдині та типові норми (часу, виробітку, обслуговування), нормативи режимів роботи устаткування. Під нормативами праці розуміють розрахункові значення (розміри) витрат праці (часу) на виконання окремих елементів (комплексів) робіт, обслуговування одиниці облад¬нання, робочого місця, бригади, структурного підроз¬ділу тощо, а також чисельність працівників, необхід¬них для виконання виробничих, управлінських функцій або обсягу робіт, прийнятого за одиницю виміру, залежно від конкретних організаційно-технічних умов та факторів виробництва. Єдині та ти¬пові норми праці розробляються на роботи, що вико¬нуються за однаковою технологією в аналогічних умовах виробництва в одній або кількох галузях на¬родного господарства та є рекомендаційними для за¬стосування на підприємствах при нормуванні праці працівників на відповідних видах робіт. При цьому типові норми рекомендуються як еталон для підприємств, де організаційно-технічні умови вироб¬ництва ще не досягли рівня, на який розраховані ці норми.

Згідно зі ст. 89 КЗпП заміна й перегляд єдиних і типових (міжгалузевих, галузевих, відомчих) норм здійснюється органами, які їх затвердили. У п.1.6 Рекомендацій щодо нормування праці в галузях на¬родного господарства визначено, що за сферою зас¬тосування нормативні матеріали для нормування праці поділяються на міжгалузеві, галузеві (відомчі) та місцеві. Міжгалузеві єдині та типові норми і нор¬мативи розробляються та затверджуються Мінпраці України. Галузеві (відомчі) та типові норми і норма¬тиви розробляються за відсутності відповідних міжгалузевих норм і нормативів та затверджуються відповідним міністерством (відомством). За п.4.6 Ре¬комендацій щодо нормування праці в галузях 'народ¬ного господарства документом, який інформує міністерства (відомства) та підприємства про реко¬мендовані для застосування на даний період міжга¬лузеві (галузеві, відомчі) нормативні матеріали щодо нормування праці, є Перелік, який щодо міжгалузе¬вих норм та нормативів затверджується Міністер¬ством праці і соціальної політики України, а щодо галузевих (відомчих) корм і нормативів — відповід¬ними міністерствами (відомствами) на договірних за¬садах з їх розробниками, якими виступають головні нормативно-дослідні підрозділи з праці. [13, с.370]

Місцеві нормативні матеріали розробляються на окремі види робіт лише за відсутності відповідних міжгалузевих або галузевих нормативних матері¬алів, а також при створенні на підприємстві прогре¬сивніших організаційно-технічних умов порівняно з врахованими при розробленні діючих міжгалузевих та галузевих (відомчих) нормативних матеріалів з питань праці на ці роботи. Місцеві нормативні мате¬ріали затверджуються власником або уповноваже¬ним ним органом.

3. Системи та форми оплати праці

Згідно зі ст.6 Закону України «Про оплату праці» (ст. 96 КЗпП України) основою організації оплати праці є тарифна система, яка дістала свою назву від слова «тариф», під яким треба розуміти початко¬вий розмір оплати праці певного виду, характеру, кваліфікації. При цьому тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.