Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції та послуг
2. Акцент на якість веде до зменшення продуктивності. Думка, що якість може бути отримана тільки за рахунок кількості — широко розповсюджена серед керівників виробництва помилка. Ця точка зору є останньою з того періоду, коли управління якістю полягало у фізичному огляді кінцевого виробу. У цій си¬туації більш жорсткі вимоги контролю призводили до відбраковки більшої кількості готової продукції. Але з того часу контроль якості став більш скрупульозним. В сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розроблення і виготовлення. Тому дефектні вироби, перш за все, не виробляються. Зусилля, потрачені на те, щоб по¬ліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що поліпшен¬ня якості призводить, як правило, до більш високої продук¬тивності.
3.На якість впливає культура праці робочої сили. Виробники звертають вину за низьку якість своїх виробів на відсутність ро¬зуміння якості і низьку культуру праці своїх працівників. Більш глибокий аналіз цього питання показує, що працівники можуть нести відповідальність тільки в тому випадку, якщо керівництво забезпечило:
— всебічне навчання операторів обладнання;
— працівників детальними інструкціями щодо роботи;
— засобами для перевірки або оцінювання результатів дій цих працівників;— засобами для регулювання обладнання або процесу у ви¬падку, якщо результат виявляється незадовільним.
Правдива оцінка виробників скоріше всього покаже, що їх керівництво нездатне забезпечити ці дуже важливі вихідні умови на більшості робочих місць. І замість того, щоб шукати винних працівників, компаніям необхідно вивчити слабкі місця своїх систем управління.
4.Якість може бути забезпечена суворою перевіркою. Конт¬роль був першим офіційним механізмом управління якістю на початку цього століття, і більшість виробників досі впевнені, що якість може бути поліпшена за допомогою суворого контролю. Слід відмітити, що перевірка може привести тільки до від¬окремлення якісних виробів від неякісних. Сама по собі вона не може поліпшити якість виготовленої продукції. Більш того, тоді як останні дослідження показали, що від 60 до 70% всіх дефектів, виявлених на виробництві, прямо або посередньо відносяться до помилок, допущених на таких ділянках, як проектування, техно¬логічна підготовка виробництва і закупівля матеріалів, майже всі перевірки і дії з управління якістю все-таки спрямовані на ви¬робничу ділянку.
Необхідно підкреслити, що управління якістю — це не ізольо¬ваний вид діяльності відділу технічного контролю. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх від¬ділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакупанням, диспетчеризацією і транспортуванням. Фактично, управління якістю повинно охоплювати діапазон від постачаль¬ників вихідного матеріалу до замовників. Важливо зрозуміти вимоги споживачів і мати точний зворотний зв'язок, який дає інформацію про їхнє сприйняття виробів, які вони отримують.
2. Вітчизняні системи управління якістю продукції
2.1. Огляд вітчизняних систем управління якістю продукції
В колишньому Союзі початком системного підходу до управ¬ління якістю продукції (УЯП) вважається розробка і впровад¬ження системи бездефектного виготовлення продукції (СБВП) і здавання її відділу технічного контролю (ВТК) і замовникам з першого пред'явлення, яка виникла в 1955 р. і була впроваджена на Саратовському авіаційному заводі [10].
СБВП являє собою комплекс взаємопов'язаних технічних, ор¬ганізаційних, економічних, виховних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для виготовлення продукції без дефектів у відповідності з вимогами нормативної документації. В основу її були покладені такі принципи:
— повна відповідальність безпосереднього виконавця за якість виготовленої продукції;
— суворе дотримання технологічної дисципліни;