Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції та послуг

Зміст

Вступ....................................................................................................................3

1. Фактори, що обумовлюють якість продукції...............................................4

2. Вітчизняні системи управління якістю продукції.......................................9

3. Розрахункова частина....................................................................................15

4. Людський фактор в управлінні якістю продукції.......................................24

5. Шляхи удосконалення вітчизняних систем управлінні якістю

продукції. ..........................................................................................................31

Вступ

3

В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, успіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відпові¬дають стандартам якості. Тому проблема забезпечення і підви¬щення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції — задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комп¬лексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американський спе¬ціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. писав, що на 85% вирішення проблеми якості залежить не від людей, а від системи управ¬ління якістю.

Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стан¬дарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені націо¬нальні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації І50 бу¬ли розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами серії 10000, які скон¬центрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були запроваджені як національні.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

1. Фактори, що обумовлюють якість продукції

В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантуєть¬ся підприємством. А якщо вона не забезпечується і не гарантуєть¬ся — підприємство гине: автоматично забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом і пропозицією.

В 60-70-і роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а якості: 80% покуп¬ців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспро¬можною могла стати лише продукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість і вищу якість.