Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції та послуг
В промислове розвинених країнах світу широко поставлене навчання методам УЯП.
В університетах США викладають курси з УЯП, які включають теоретичну і практичну підготовку і розраховані на 1, 2 і 4 роки навчання (останній курс дає право на одержання вченого сту¬пеня). В американських школах менеджменту проблеми забезпечення якості включаються в курси, які там вивчаються: принципи управління виробництвом, маркетинг, стратегія під¬приємства тощо. При Американському товаристві з контролю якості діє інститут по підготовці і підвищенню кваліфікації спеціалістів з якості, де читається 15 різних курсів. В 1979 р. в США на комерційній основі був організований Інститут з проблем якості, який надає послуги з цих питань, в тому числі більш як 20 країнам світу, літературу з питань якості на дев'яти мовах.
Керівництво вищої ланки японських фірм очолює і сприяє розвитку діяльності з питань управління якістю. Воно відповідає за розробку стратегії якості і контролює строки виконання програм і планів, визначає необхідність в коригуючих заходах.
Значні кошти на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів витрачають фірми.
В Японії дисципліни з УЯП викладаються в 23 вузах країни, є аспірантура для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. Більш 60% робітників фірми, Ідо виробляючі, станки з числовим програмним управлінням, мають вищу технічну і універси¬тетську освіту. 15 країні щорічно проводяться симпозіуми з проб¬лем забезпечення якості, в тому числі по підготовці кадрів. Для управлінського персоналу передбачено вивчення методів органі¬зації і проведення ділових зустрічей, самоконтролю, тактики завоювання ринку. Японські фірми практикують також нав¬чання персоналу методам дискусійних груп, які аналізують які-небудь конкретні випадки, наприклад, надходження скарги від споживачів. Дискусійна група, сформована, як правило, з пра¬цівників одного підрозділу, вивчає скаргу, проводить всебічну оцінку товару, па який вона поступила, і розробляє заходи по усуненню причин незадоволення покупця. Звіт, підготовлений однією групою, обговорюється іншими дискусійними групами, після такого всебічного аналізу виробляється конкретне рішен¬ня, в якому можуть бути передбачені як шляхи поліпшення яко¬сті виробу, так і докази необхідності зняття його з виробництва.Кожна японська фірма створює свою програму навчання, але для всіх програм характерне поєднання теоретичних і практи¬чних занять ("тренування на робочому місці"). Так, на фірмі "Ніссан" навчання з відривом від виробництва займає біля 500 днів на протязі перших 10 років роботи. Подальше навчання здійснюється на робочих місцях в вечірні години або вихідні дні. По закінченні навчання проводиться атестація, яка здійснюється керівниками підрозділів або іншими спеціалістами. Деякі працівники фірм здають свого роду державний екзамен — вони підлягають атестації, яку проводить Міністерство праці, така атестація забезпечує підвищення заробітної плати, а у випадку провалу на цьому екзамені три рази, працівнику вручають "червону картку" — свідоцтво його професійної непридатності.
На фірмах ФРН створені такі умови, коли мати високу ква¬ліфікацію і постійно її підвищувати вважається дуже престиж¬ним. Через систему підвищення кваліфікації на фірмах прохо¬дять на протязі року до 80% персоналу. Проблема підвищення якості в ФРН розглядається як "вічна", тому що ускладнення ви¬робництва ставить нові вимоги перед працівниками всіх рівнів.
Спеціалісти ФРН вважають, що розвиток трудового колек¬тиву набагато проблематичніший, ніж розвиток інших напрям¬ків в діяльності підприємства, тому що вимагає набагато більших затрат і часу. Але цей розвиток потрібний, тому що ефективне використання капіталу і засобів виробництва можливе тільки при наявності висококваліфікованих співробітників, і тільки це може забезпечити фірмі довгостроковий успіх в конкурентній боротьбі.
На сучасному етапі велике значення в УЯП надається моти¬вації творчого відношення до праці. Поширеним у всьому світі способом мотивації стали гуртки якості, які вперше виникли в Японії.
На жаль, не всі зрозуміли, поки не навчились на своїх помил¬ках, що один до одного японський досвід в інших умовах впро¬вадити неможливо. Так само шкідливий і формальний підхід до цієї справи і нав'язування обов'язковості організації гуртків на тому чи іншому підприємстві, як це практикувалось в ко¬лишньому Союзі, починаючи з 1986 р.
Зараз в західних країнах відмічається тенденція швидкого зле¬ту і різкого спаду гуртків якості, що пояснюється кількома при¬чинами. По-перше, в Японії на протязі десяти років до появи гуртків якості проводилось інтенсивне навчання управлінців в сфері якості і в 60-х роках рух цих гуртків мав кваліфіковане керівництво. На Заході криза якості виникла в 70-х роках, і принадливу ідею гуртків спробували впровадити в практику. По скільки не було грамотних, підготовлених в сфері якості керів¬ників, робота гуртків була віддана на відкуп самих гуртків або стороннім консультантам. По-друге, в Японії координація діяль¬ності гуртків знаходиться в руках Союзу вчених і інженерів, відсутність чогось подібного в західних країнах стало однією з причин занепаду цього руху. І, по-третє, для успіху роботи гуртків велике значення має сприятливий моральний клімат в колективі, тому, як свідчить японський досвід, практичного нав¬чання працівників недостатньо, потрібна більш широка освіта, в тому числі і в сфері психології.