“НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ЙОГО ФУНКЦІЇ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ”

Зобов'язання виконувати резервні вимоги виникає у комерційного банку з моменту отримання ліцензії НБУ на право здійснення відповідних банківських операцій. Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі комерційного банку кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком коштів, залучених від інших банків та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ.

Практично в усіх країнах світу комерційні банки можуть отримати кредитні ресурси у центрального банку, котрі останній надає з певними процентами. Дисконтна чи облікова ставка, що застосовується центральним банком при операціях з комерцій¬ними банками щодо врахування короткострокових державних облігацій і переврахування комерційних векселів та інших видів цінних паперів, що відповідають вимогам центрального банку, називається офіційною обліковою ставкою. Офіційна облікова ставка - це плата, яку бере центральний банк при купівлі в комерційних банків цінних паперів до настання термінів їх оплати.

Офіційна облікова ставка є орієнтиром для ринкових ставок за кредитами. Встановлюючи офіційну облікову ставку, центральний банк визначає вартість залучення кредитних ресурсів комерційними банками. Чим вищий рівень офіційної облікової ставки, тим вища вартість кредитів рефінансування центрального банку.

Разом з тим різний рівень офіційної облікової ставки стиму¬лює також переміщення капіталів, які шукають прибуткового застосування, з країн із низькими ставками до країн, де ставки високі, що значно впливає на стан балансу руху капіталів і на платіжний баланс різних країн. Таким чином, зміна офіційної облікової ставки використовується і яі метод валютного регулювання.

Регулювання облікової ставки відноситься до ринкових інстру¬ментів грошово-кредитного регулювання. Механізм регулювання за допомогою змін офіційної облікової ставки досить простий. Наприклад, якщо центральний банк має за мету зменшення кредитних можливостей комерційних банків, - він підвищує облікову ставку, роблячи тим самим дорожчими кредити рефінансування. Якщо ж метою центрального банку є розширення доступу до кредитів комерційним банкам, - він знижує рівень облікової ставки.

Шляхом маніпуляцій офіційною обліковою ставкою центральні банки впливають на стан не лише грошового, але й фінансового ринку.

Національ¬ний банк України використовує облікову політику головним чином для забезпечення надійності та стабільності банківської системи та регулювання обсягів грошової маси в обігу країни.

Для того, щоб облікова ставка Національного банку використо¬вувалась у повному обсязі як інструмент монетарного регулю¬вання, вона повинна відповідати певним принципам:

-забезпечення позитивного рівня облікової ставки щодо інфляції;

-рівень облікової ставки повинен перебувати в межах коридору ринкових процентних ставок комерційних банків за кредитами та депозитами.За різних макроекономічних умов держава в особі центрального банку може провадити або політику кредитної рестрикції, або політику поступо¬вого зниження облікової ставки заради пожвавлення процесу кредитування виробництва.

У перспективі роль процентних ставок у досягненні цілей економічної політики держави повинна істотно зрости. Завданням Національного банку має стати створення умов для поступового пониження загального рівня процентних ставок в економіці, особливо процентних ставок за кредитами реальному сектору економіки до рівня, що стимулює зростання платоспроможного попиту на позичкові ресурси.

У структурі фондового ринку, що становить невід'ємний компонент будь-якої ринкової економіки, важлива роль належить державним цінним паперам, що перебувають в обігу. Шляхом проведення центральним банком операцій на відкритому ринку збільшується (при купівлі цінних паперів) або зменшується (при продажу цінних паперів) обсяг власних резервів комерцій¬них банків зокрема та банківської системи у цілому, що призводить до зміни вартості кредиту і, як наслідок, попиту на гроші.

Залежно від умов угод із цінними паперами на відкритому ринку розрізняють прямі й зворотні операції. Прямі операції – це купівля або продаж центральним банком державних облігацій та інших зобов'язань, казначейських векселів. Зворотні операції на відкритому ринку - це купівля-продаж центральним банком цінних паперів із зобов'язанням зворотного викупу за встановленим раніше курсом. Зворотні операції, що характеризуються м'якшим впливом на грошовий ринок, є більш гнучким методом регулювання, що підвищує їх привабливість і масштаби використання.