“НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ЙОГО ФУНКЦІЇ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ”

Важливою особливістю операцій центрального банку на відкритому ринку є швидка реакція на короткотермінові тенденції ринку, що дозволяє стабілізувати стан грошового обігу й економіки в цілому.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" [3] в Україні запроваджено такий інструмент регулювання грошово-кредитного ринку, як дер¬жавні цінні папери. За його допомогою мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб для фінансування бюджетних витрат. Рішення про випуск державних облігацій приймає Кабінет міністрів, оформлюючи його відповідною постановою. Емітентом облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) і гарантом їх погашення від імені уряду є Міністерство фінансів. Національний банк виступає у ролі генерального агента по розміщенню і погашенню облігацій.

Для держави ринок цінних паперів повинен стати одним з найважливіших елементів національного ринку позичкових капіталів, ефективним інструментом регулювання грошово-кредитних відносин. Для Національного банку важливим є подальший розвиток вторинного ринку державних цінних паперів, оскільки від цього залежить дієвість операцій на відкритому ринку як інструмента грошово-кредитної політики.

2.3. КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ З БАНКІВСЬКИМИ УСТАНОВАМИ

Для підтримки необхідної ліквідності банківської системи Національний банк України здійснює рефінансування комер¬ційних банків, тобто кредитування центральним банком окремих комерційних банків на їх прохання, у випадку тимчасової нестачі ліквідності.

Шляхом рефінансування центральний банк діє як “кредитор останньої інстанції”, тобто він є гарантом безперебійного функціо¬нування банківської та фінансової систем у цілому.

Функція центрального банку як "кредитора останньої інстанції" зумовлена сутністю банківської діяльності, тобто встановлення відповідної рівноваги між пасивами, що повинні виплачуватися за вимогою негайно, і їх активами, що, як правило, мають довший строк. У вигляді запасу ліквідності зберігається лише незначна частка активів. Якщо цей запас ліквідності виявляється недостатнім для погашення вимог вклад¬ників, рівновага між активами і пасивами порушується внаслідок більшої швидкості, з якою депозити можуть бути зняті, порівняно з часом, необхідним для мобілізації кредитів.

Кредитування в останній інстанції запобігає виникненню ефекту "доміно" - поширення кризи від комерційних банків, що тимчасово мають нестачу ліквідності, на стабільні банки, а також запобігає втраті довіри населення до надійності банківської системи у цілому [8, с. 88].

Раніше політика рефінансування банківських закладів центральним банком використовувалася виключно для впливу на стан грошово-кредитної сфери. З розвитком ринкових відносин поряд з первинним призначенням політика рефінансування активніше почала використовуватися як інструмент надання фінансової допомоги комерційним банкам. Тобто центральні банки стали виконувати функцію банку банків і поступово перетво¬рилися в кредитора останньої інстанції для комерційних банків.

Кредити рефінансування центрального банку є для комерційних банків джерелом тимчасових ресурсів, необхідних їм для поповнення ліквідних коштів. Проте доступ до цих кредитів не є вільним і залежить від багатьох факторів. До основних двох факторів належать:

-стан грошово-кредитної сфери країни;-фінансовий стан комерційного банку, що бажає отримати кредит.

Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає у тому, що через кредитування банківських установ здійснюється емісія грошей в обіг, і розширюється таким чином обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для розширення кредитної діяльності комерційних банків.

На мікроекономічному рівні кредити центрального банку сприяють підтримці на необхідному рівні ліквідності комерційних банків, зміні структури їх активів на користь позичкових опе¬рацій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитування своїх клієнтів.

Об'єктом рефінансування, як правило, є лише комерційні банки. При цьому кредити надаються фінансово стабільним комерційним банкам, що відчувають лише короткострокові фінансові труднощі (максимальний термін надання кредитів рефінансування становить один рік, при цьому більшість кредитів надається терміном до одного місяця).