“НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ЙОГО ФУНКЦІЇ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ”

Система опосередкованого регулювання грошового обігу є елементом економічних методів державного управління. Вона охоплює три механізми монетарної політики:

-регулювання норми банківських резервів;

-регулювання облікової ставки на позики, що надаються центральним банком;

-здійснення операцій на відкритому ринку.

Резервні вимоги щодо зобов'язань комерційних банків є інструментом, який відзна¬чається простотою у застосуванні, що разом із безпосереднім впливом на рівень ліквідності комерційних банків робить його досить привабливим.

Обов'язкові резерви є часткою банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка згідно з чинним законодавством або встановленими нормативними актами має зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та їхніх депозитів у центральному банку.

Резервні вимоги розглядаються як пасивний інструмент, що підтримує та супроводжує активніші монетарні інструменти.Змінюючи норму обов'язкового резерву, центральний банк безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні банки отримують можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через додаткове кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується, ці можливості звужуються. Внаслідок того, що лише незначна частина усіх активів комерційних банків знаходиться у формі готівки, зміна норми резерву на певну величину може призвести до багаторазового збільшення чи зменшення пасивів банківської системи.

Наявність банківських резервів відповідає інтересам бан¬ківської системи, оскільки вони виступають умовою нормального функціонування платіжно-розрахункового механізму банківської системи. До того ж банківські резерви виконують функцію страхування ненадійних позик: знижуючи ризикованість бан¬ківських вкладень та мінімізуючи втрати від банкрутств банків, вони є гарантією стабільності банківської системи у цілому.

Метою застосування резервних вимог є:

-обмеження темпів зростання грошової маси;

-вилучення надлишкових коштів із грошової сфери;

-формування жорсткого зв'язку між грошовою базою і грошовою масою;

-регулювання попиту на банківські ресурси.

Роль мінімальних резервів для високорозвинутої банківської системи полягає не в тому, що вони є фондом ліквідності, а у тому, що вони - інструмент регулювання кредитної діяльності банків.

Норма мінімальних резервних вимог встановлюється у законо¬давчому порядку.

Політика мінімальних резервів як інструмент грошово-кредитної політики використовується Національним банком України для плану¬вання та регулювання обсягів грошової маси в обігу, підтримки ліквідної діяльності комерційних банків щодо їхніх зобов'язань стосовно залучених коштів юридичних та фізичних осіб.

НБУ використовує норматив обов'язкового резервування як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики з метою контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження або збільшення грошового мультиплікатора.