Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан

Багатоаспектними є й напрями вивчення харак¬теристик зовнішньої форми документа, його зовнішніх ознак, зокрема способів фіксації інфор¬мації, різних видів носіїв інформації, організації їхньої матеріальної конструкції. Основна увага тут, безперечно, концентрується на проблемах створення електронних документів.

Важливим розділом теорії документа є характе¬ристика складу і змісту його функцій. Теоретичне узагальнення результатів функціонального аналі¬зу документа здійснюється в декількох напрямах:

дослідженні складових документа у функціональ¬ному розрізі (тобто елементів характеристик фор¬ми й змісту), вивченні основних соціальних функцій сукупностей документів, а також функцій у реа¬лізації різних його властивостей, зокрема як засобу комунікації, джерела інформації тощо. Спе¬цифічні функції окремих видів документів є об'єктом вивчення відповідних напрямів спеці¬ального документознавства. Поліфункціональність документа зумовлює наявність і різних виявів його сутності, скажімо, як засобу соціальної пам'яті, явища культури, юридичного акту чи свідчення.

Історичні дослідження загального документоз¬навства мають свої особливі завдання, і тут увага, головним чином, концентрується на концептуаль¬них питаннях розвитку документа. Серед них — проблеми генезису документа, періодизації його еволюції у цілому та в розрізі різних характери¬стик (змісту, форми, функцій тощо), виявлення закономірностей у процесах трансформації цих характеристик і формування сукупностей та сис¬тем документів, визначення їхньої ролі в історії засобів соціальної комунікації (у тому числі різних видів, типів) та ін.

Дослідження еволюції способів класифікуван¬ня й типологізації (як у теоретичному, так і в прикладному аспектах) створює підґрунтя для розроблення загальних принципів типології доку¬мента на підставі використання різних критеріїв поділу документів. Типологія документа, на нашу думку, є не тільки теоретико-методологічним роз¬ділом документології, а й одночасно входить разом з об'єктом, предметом, завданнями дисципліни до її теоретичних основ. Причому це стосується і різних відгалужень спеціального документознав¬ства, враховуючи типологічну специфічність різних видів документів (наприклад, картографічних чи кінофотофоновідеодокументів), хоча й ці розділи базуються на загальнодокументознавчих засадах. Власне історичний матеріал дає можливість фор¬мулювати певні залежності щодо процесу функ¬ціонування документів у суспільстві і розглядати їх у контексті використання документів. Є загаль¬нотеоретичні проблеми документознавства і в аспекті задоволення соціальних потреб у докумен¬тально оформленій інформації чи в певних її характеристиках (знов-таки — у розрізі змісту, форми, функцій, жанру чи номіналу), і, скажімо, на «індивідуальному» рівні, тобто у зв'язку «документ - користувач».Суттєва частина теоретичних проблем загаль¬ного документознавства відбивається в практич¬них питаннях створення і використання доку¬ментів. Але комплекс таких проблем через свою специфічність перебуває переважно у полі зору інших наукдокументально-комунікаційного цик¬лу чи відповідних розділів спеціального докумен¬тознавства. Серед практичних проблем, що мають загальнодокументознавче значення, слід виокре¬мити створення і реалізацію автоматизованих інформаційних систем на масиви видань, руко¬писних книг, архівних документів. Як приклад можна навести проект державної програми «Книж¬кова спадщина України: створення бібліографіч¬ного реєстру та системи збереження і загальнодо¬ступності». Аналогічні проекти існують і в інших країнах, зокрема США. Вони реалізуються в ме¬жах програми «Пам'ять Америки» чи планах об'єднання великих баз даних бібліотек, архівів, інформаційних центрів. Не менш масштабною є загальнодокументознавча проблема забезпечен¬ня збереженості фондів документів, яка має не тільки природничо-наукові, а й політичні чи правові аспекти.

Серед наук документально-комунікаційного циклу знаходиться спеціальне документознавство, головну увагу в якому сьо¬годні приділено управлінській документації. Крім управлінського, у перспективі можливе форму¬вання інших напрямів спеціального документоз¬навства — картографічного, науково-технічного, аудіовізуального тощо. Всі вони мають фактично ті самі розділи, що й загальне документознавство.

2. Кінофотофонодокументи - складова частина бібліографічного фонду

Термін «документ» використовується в багатьох галузях знань, де він трактується залежно від специфіки тих об'єктів, котрі ця галузь вивчає і котрим надає статус документа. В бібліотечній справі термін «документ» вживається давно, але особ¬ливого поширення набув тільки тепер, коли постала необхідність одержати загальне поняття стосовно об'єктів, які піддаються обробці, зберігаються та вида¬ються читачам. Бібліотекарі на основі порівняльного аналізу різних підходів до формулювання поняття «документ» шукають таке його визначення, яке відбивало б суттєві характеристики предмета їх npaці.