Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан

Семіотика. Тут диференціація трактувань зале¬жить від характеру знаків. Загальна семіотика як об'єкти дослідження розглядає і знаки природи, і знаки в суспільстві. Спеціальна або соціальна семіотика, зрозуміло, базується на знакових фор¬мах тільки соціального походження.

Можна зробити такий узагальнюючий комен¬тар щодо наведених прикладів:

1. Багатоваріантність характерна для наук, де об'єктом дослідження виступає поняття, що є найвищим родовим у системі загальнонаукових понять або для сукупності наукових дисциплін, зокрема інформація, знак, документ, історичне джерело.

2. Це явище спостерігається, як правило, в науках, що є молодими, тобто сформувалися в межах останніх ста або навіть п'ятидесяти років.

3. Наявність метанаукової концепції дисцип¬ліни зумовлюється широким трактуванням змісту її об'єкта дослідження, що теж, крім теоретичної надбудови для ряду дисциплін, дає можливість розглядати таку науку як їх комплекс під назвою якогось циклу, наприклад, інформаційний, доку¬ментальний, джерелознавчий тощо.

4. Спеціальні (конкретні або спеціалізовані) трактування наукової дисципліни грунтуються на звуженому розумінні її об'єкта дослідження, як правило, на видах ширшого його поняття в мета-науковій чи загальній концепції.

Загальне документознавство бачиться як певна метанаука щодо дисциплін, об'єктом (або одним з об'єктів) вивчення яких виступає документ. По¬няття метанауки не є новим для документознав¬ства. Зокрема, В. Автократов на початку 70-х років показує наявність двох точок зору на зміст доку¬ментознавства, перша з яких відповідала теорії і методиці документування управлінських процесів, а друга — вважала його як метанауку про способи фіксації реальної дійсності взагалі.

Документологія це і є загальне документознавство. яке розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та ево¬люції документа. загальні для всіх наук проблеми теорії функціонування, практики створення і ро¬боти з документами. Теорія документа включає передусім напрями, що стосуються функціональ¬ного аналізу документів, вивчення їхньої характе¬ристики як речових виробів та зафіксованої в них інформації, класифікації й типології документів.

Є і протилежні думки щодо можливості розроб¬лення теорії документа. Так, Г. Боряк пише: «За¬гальна теорія документа в його поширеному трак¬туванні, природно, має право на життя, але поняття документа, яке повністю позбулося внутрішнього змісту та функціонального призначення конкрет¬ного рівня й органічної специфіки систем доку¬ментів, що охоплюють увесь період існування людства, в контексті концепції походження, при¬речене на долю загальної теорії систем в кіберне¬тиці та інформатиці. Як відомо, ця теорія активно розроблялася протягом 60-х років, але через складність та поліфункціональність об'єкта завер¬шилася цілком реально — як системний підхід. Тому, не відмовляючись від поняття «документознавчий підхід», треба не змішувати його з загаль¬ною. теорією документа».Автор, безперечно, має рацію, відзначаючи складність і багатоаспектність розроблення за¬гальної теорії документа. Безумовно, рівень кон¬кретності в даному разі буде мінімальним за рахунок узагальнення сукупності знань про харак¬теристики документів (що, правда, базуються на дослідженнях конкретних видів документів). Зро¬зумілі й протести представників різних наукових дисциплін документально-комунікаційного цик¬лу проти використання загального визначення документа, синтезованих теорій. Однак йдеться про документознавство, його структуру, й поняття «документознавчий підхід» у даному разі і є підходом з позицій загальної теорії документа (як існує в документознавстві джерелознавчий, ар¬хівознавчий, інформаційний чи, краще сказати, інформологічний підходи), оскільки не можна заперечити наявність загальних для всіх наук документально-комунікаційного циклу теоретич¬них знань, здобутих у результаті аналізу сутності, різних характеристик документів, закономірнос¬тей їхнього функціонування. Це і є підґрунтя загальної теорії документа. Саме наявність різних фаз, змін у виконанні основної соціальної функції документів (перехід від динамічного стану до статичного в плані виконання такої функції), що стосується всіх документів, змушує вивчати цей феномен із загальнодокументознавчих позицій. І якщо такі розробки завершаться формуванням певних загальнодокументальних методів чи прийомів аналізу об'єктів як систем, то це вже може вважа¬тися значним досягненням у галузі загального документознавства.

Пріоритетним для документології є вивчення комплексу характеристик документа, зокрема ха¬рактеристик змісту, зовнішньої форми, функцій, властивостей документа як засобу комунікації, джерела інформації тощо. Серед характеристик змісту привертають увагу дослідження знакових форм його інформації, способів структурної побу¬дови тексту, внутрішня форма повідомлення, лексико-семантичні прийоми організації тексту доку¬мента. Такі розробки базуються не тільки на теоретичних результатах, отриманих у різних га¬лузях знань, а й на досвіді практичної підготовки різних видів документів.