Визначення проектних ризиків

Рис. 7.6. Імітація інвестиційного планування

Наступний крок полягає у визначенні чистої теперішньої вартості, яка є результатом випадкової комбінації використаних екзогенних факторів. Для прикладу можна розглянути ситуацію, коли показник частки ринку має такий розподіл:

Аналізуючи ці ймовірності, ми можемо сказати, що з можливої загальної кількості 100, якщо випадковий номер генерується між 0 та 10, це моделює частку ринку в розмірі 6 %; якщо між 11 та 35 — 7 % і так далі. Такий процес моделювання здійснюється для всіх змінних, щоб визначити (після дисконтування) чисту теперішню вартість інвестиційної пропозиції дослідним прогоном. Це повторюється багато разів для кожної з дев’яти змінних, і в кінцевому підсумку отримують достатньо результатів, щоб побудувати розподіл імовірності чистої теперішньої вартості проекту. У цьому випадку можливо порівнювати проекти, які виключають один одного й розподіли ймовірностей NPV яких було розраховано (рис. 7.7). Видно, що проект А з більшим значенням очікуваної чис¬тої теперішньої вартості й нижчим ризиком домінує над проектом Б.

Рис. 7.7. Порівняння двох проектів, які виключають один одного,

за показником розподілу ймовірності NPV

Є багато імітаційних програм. У третьому розділі подано одну з них. Проте більшість з них використовується досить рідко, оскільки:

1. Проста модель, що описувалася вище, передбачає, що економічні фактори є незалежними. Хоча очевидно, що між багатьма з них (наприклад, часткою ринку й ціною продукції) існує статистична залежність. Її необхідно визначити. Такі взаємозв’язки не завжди є очевидними та зрозумілими й часто дуже важко піддаються моделюванню.2. Від експерта вимагається, щоб він визначився стосовно розподілу ймовірностей для екзогенних (зовнішніх) факторів. Не всі експерти здатні або бажають працювати за вимогами, які висуває метод імітаційного моделювання.

Поправка на ризик

На практиці використовуються два підходи до включення ризику у формулу чистої теперішньої вартості.

Метод еквівалента достовірності. Цей концептуально привабливий підхід дає змогу врахувати ризик включенням до рішення стосовно інвестування капіталу міркувань корисності та ризику. Метод еквіваленту достовірності дає змогу коригувати чисельник у розрахунковій формулі чистої теперішньої вартості домножуванням значень очікуваних річних грошових потоків на коефіцієнт еквівалента достовірності. Модифікована формула має такий вигляд:

,

де t — коефіцієнт еквівалента, який відображає ставлення експерта до ризику;

n — тривалість проекту;

— очікуваний грошовий потік у періоді t;

i — безризикова процентна ставка;

С — початкові витрати.

Чисельник (Rt) представляє цифру, яку експерт розраховує отримати у вигляді певної суми кожного року замість невизначеного річного грошового потоку, який пропонується проектом. Чим більше експертом не сприймається ризик, тим ближче його коефіцієнт наближається до нуля. Там, де проекти мають звичайний нормальний рівень підприємницького ризику й вартість капіталу та безризикова ставка проценту відомі, можна визначити