Визначення проектних ризиків

Рис. 7.2. Функція «ризик—корисність»

Прийняття рішення на основі показника очікуваної корисності є концептуально правильним підходом, проте він має серйозні практичні недоліки. Особа, яка приймає рішення, може зрозуміти, що вона за своєю природою не має схильності до ризику, але й не в змозі визначитися з потрібною точністю стосовно форми кривої функції корисності. Ще складніше вирішення цього питання в організаціях, де власники не є безпосередніми керівниками, як у більшості компаній. Отже, залишається визнати, що, хоча аналіз корисності й забезпечує розуміння проблеми ризику, але він не в змозі надати робочі правила для прийняття рішень.

Вимірювання ризикуНе часто є можливість, навіть беручи до уваги складність розрахунків, визначити ймовірності майбутніх непевних результатів. Керівник з невеликою сумою знань може скласти власні міркування стосовно перебігу подій у майбутньому, використовуючи минулий досвід, в основу якого покладено історичний аналіз, що стосується проекту загалом і його основних положень зокрема. Досвідчений же керівник може розробити модель розподілу ймовірностей за грошовими результатами проекту. Після того, як її розроблено (уперше), вона надалі різними способами використовується для вимірювання ризиків, що супроводжують грошові потоки проекту. Існують три статистичні показники, які застосовуються під час оцінювання ризику: середнє квадратичне відхилення, половинна дисперсія й коефіцієнт варіації для одноперіод¬них грошових потоків.

Одноперіодні грошові потоки. Для ілюстрації показників ризику для одноперіодних грошових потоків можна використати інформацію, наведену в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

Середнє квадратичне (стандартне) відхилення. Як зазначалося раніше, очікувана вартість не є сама по собі прийнятним критерієм, оскільки вона не враховує таку важливу інформацію, як дисперсія (ризик) стосовно результатів. Можна стверджувати, що різні люди в ризикованих ситуаціях поводяться по-різному. Розглянемо проекти А і Б та їхній розподіл NPV, який наведено на рис. 7.3.

Обидва проекти мають одну й ту саму чисту теперішню вартість, але проект А має більшу дисперсію. Особа, схильна до ризику, намагаючись його мінімізувати, вибере варіант Б. Любитель ризику віддасть перевагу варіанту А, тому що показник NPV за цим проектом має шанс (W) бути вищим ніж Х (чого не може запропонувати проект Б), але також і шанс L бути нижчим ніж Y. Неможливо спрогнозувати вибір особи без знання її ставлення до ризику. На майбутнє можна зробити справедливе припущення, що особа не схильна до ризику. Середнє квадратичне (стандартне) відхилення є мірою дисперсії: чим ширша дисперсія, тим вище середнє квадратичне (стандартне) відхилення. Очікувана вартість грошових потоків розраховується за такою формулою:

,

де — очікуване значення події Х;

N — кількість можливих наслідків;

Хі — можливий наслідок від події Х;

Рі — імовірність наслідку події і.

Рис. 7.3. Розподіл NPV для проектів А і Б

Середнє квадратичне (стандартне) відхилення грошових потоків () становить:

.

У табл. 7.3 наведено розрахунки для проектів А і Б.