Розв’язання структурних проблем податкової системи

– не передбачено інвестиційного податкового кредиту, а також пільг на частину прибутку, що інвестується (реінвестується) у виробництво. Це свідчить про слабкість регулюючого механізму;

– оподаткування дивідендів за ставкою 30 %, що дошкульно вдарить по дрібних акціонерах і відчутно вплине на їх платоспроможність, скорочення якої, в свою чергу, вплине на попит, а значить, і на обсяги виробництва;

– відсутність механізму стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

– відсутність механізму стимулювання малого бізнесу, який застосовується в більшості країн (наприклад, знижені ставки податку);

– введення нових норм амортизації на 1997–1998 рік не в повному обсязі, а із застосуванням коефіцієнта 0,7 та 0,6, а в 2000 році – 0,8, що призводить до надмірного вилучення прибутку через оподаткування.

Узагальнюючи перелічені недоробки, можна виділити їх основні групи:

– неврегульованість проблем амортизації;

– труднощі адміністрування, особливо для малих і середніх підприємств;

– перешкоди вільному розвитку конкуренції;

– можливість подвійного оподаткування;

– недостатнє врахування специфіки окремих галузей, секторів економіки та видів діяльності.За рахунок запровадження диференціації ставок цього податку або надання податкових пільг можливо вплинути на процес накопичення капіталу, на симулювання інвестиційної активності підприємств тощо. Наприклад, якщо рівень оподаткування нерозподіленого прибутку буде дещо нижчим, ніж рівень оподаткування розподіленого, який був виплачений у вигляді дивідендів, то власникам підприємства (акціонерам) доцільно спрямовувати більшу частину прибутку на інвестиції, поповнення активів або у резервні фонди, тобто проводити політику капіталізації прибутку. Крім того, повинна знижуватися ставка податку на дивіденди з метою створення прийнятних податкових умов як вітчизняних, так і зарубіжних для інвесторів.

Виявлена суперечність щодо нерівномірності розподілу податкового тягаря між секторами економіки (це в першу чергу стосується реального сектора та сектора фінансових корпорацій). У зв’язку з цим заслуговують на увагу пропозиції щодо диференціації ставки податку на прибуток підприємств, виходячи з рентабельності виробництва та частки прибутку, яка припадає на одного працюючого.

Ще одним напрямом усунення зазначених суперечностей є надання економічно обґрунтованих пільг на визначений термін для пріоритетних галузей виробництва та галузей, що знаходяться в процесі стагнації. Це, в першу чергу, стосується використання методу прискореної амортизації для високотехнологічних видів устаткування. Наступним кроком може бути вилучення з бази оподаткування коштів, спрямованих на інноваційну діяльність, або застосування пільгових ставок податку.

Крім того, потребує надання значних пільг зі сплати податку на прибуток малий бізнес, основною метою якого є створення нових робочих місць, тобто зменшення рівня безробіття в країні. Тому застосування спеціального режиму оподаткування для зазначених підприємств є оптимальним вирішенням цього питання.

Ще одним аспектом прояву регулюючої функції податку на прибуток підприємств є вплив на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів (фактори виробництва). Як уже зазначалося, для країн з розвиненою ринковою економікою притаманне превалювання в структурі податкових надходжень прямих податків, де основним об’єктом оподаткування є такий вид ресурсу, як “праця та підприємництво”. Так, зокрема у, США його частка становить майже 75 %, решта припадає на непряме оподаткування. У той час для податкової системи України характерним є співвідношення прямих та непрямих податків у структурі податкових надходжень у межах приблизно 50 % на 50 %. В умовах глобалізації розвитку економічних процесів у світі між країнами відбувається жорстка конкурентна боротьба за мобільні фактори виробництва (праця, підприємництво, капітал) та за одержання частки прибутку від їх використання. Взаємозалежність національних податкових політик більшості країн зумовлена можливістю територіального обміну такими факторами виробництва, як праця і капітал. Ця проблема особливо актуальна для України, де відбувається значний відтік капіталу та кваліфікованої робочої сили у тіньовий сектор економіки і за кордон. Тому одним із напрямів вирішення цієї проблеми є створення сприятливих податкових умов порівняно з іншими країнами. Це, як уже зазначалося, зменшення податкового навантаження на фактори виробництва. Зокрема зробити вигідним для інвестора вкладання капіталу у розвиток національної економіки. Це також стосується і такого ресурсу, як праця.