Розв’язання структурних проблем податкової системи

Зважаючи на обмеженість надходжень від прямих податків, а також на неможливість та недоцільність у трансформаційний період суттєвого скорочення функцій держави (про що йшла мова вище), відчутно знизити ставку ПДВ (незважаючи на привабливість такого підходу) досить проблематично. Реалізувати такий захід можна лише надзвичайно виважено та поетапно. На користь цього свідчать і тенденції до уніфікації системи непрямого оподаткування та введення середньої ставки ПДВ на рівні 15 % у межах формування єдиного європейського ринку. З іншого боку, главами урядів держав-учасниць СНД від 13 листопада 1992 року досягнута домовленість, згідно з якою вважається доцільним при розрахунках за товари, що реалізуються суб’єктами господарювання, застосовувати єдину ставку ПДВ у розмірі 20 %. Тобто Україні, яка є членом СНД, доцільно залишити ставку ПДВ на існуючому рівні – 20 %, але, з іншого боку, якщо вона намагається стати членом ЄС, то їй необхідно враховувати тенденції економічного розвитку, що відбуваються в країнах Європи. Однак таке рішення повинне бути продиктоване, перш за все, власними економічними та політичними інтересами.

Сьогодні, на нашу думку, найбільш прийнятний варіант удосконалення дії ПДВ – диференціація його ставок. Це дозволить не тільки уникнути різкого скорочення бюджетних доходів, а й, що не менш важливо, підвищити його регулятивний потенціал. Про це свідчить досвід розвинених країн світу та країн, що наблизились до них за рівнем розвитку.

Візьмемо для прикладу Сполучене Королівство Великобританію. Базою оподаткування ПДВ є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг). Її також визначають як різницю між сумами виручки та вартістю закупок у постачальників. Але суттєва відмінність проглядається вже у рівні ставки – у Великобританії вона становить 17,5 %. Це вже означає значно менший тиск на платника. Що ж до регулюючого впливу, то у Великобританії, на відміну від України, наприклад, звільнені від оподаткування продовольчі товари і транспортні послуги. Звільнення продовольчих товарів означає значне розширення сукупного попиту за рахунок сімей із середнім та малим статком, а значить, і розширення сукупного національного виробництва. Звільнення ж транспортних послуг стимулює розвиток інфраструктури виробництва, що скорочує терміни обороту обігових коштів підприємств та слугує швидшому розширенню відтворення.

У Франції діє чотири ставки ПДВ: основна – 18,6 %, підвищена – 22 % (застосовується до оборотів з реалізації автомобілів, кінофототоварів, алкогольних і тютюнових виробів, парфумів, хутра та інших предметів розкоші. До недавнього часу підвищена ставка була встановлена в розмірі 33,3 %, знижені – 7 % (застосовується до реалізації товарів культурного вжитку) та 5,5 % (до товарів першої необхідності – продуктів харчування, окрім шоколаду та алкогольних напоїв, продукції сільського господарства, медикаментів, житла, транспорту, туристичних та готельних послуг, вантажних та пасажирських перевезень, обідів для працівників підприємств). Якщо платник податку отримує доходи від здачі в оренду приміщень для економічної діяльності, від фінансової та банківської справи, літературної, артистичної та спортивної діяльності, муніципального господарства, то він може обирати: платити ПДВ чи прибутковий податок. Така градація ставок та існування “механізму вибору” свідчить про досить потужний регулюючий механізм.

У Німеччині загальна ставка ПДВ – 15 %. Діє також зменшена ставка – 7 % щодо оборотів з реалізації продовольчих товарів та книжково-журнальної продукції. Але щодо продовольчих товарів, то ця ставка не поширюється на обороти кафе і ресторанів. Особливістю німецького регулюючого механізму є те, що підприємці, обороти яких за попередній календарний рік не перевищили 20 тисяч марок, а в поточному році не перевищать 100 тисяч марок, звільняються від сплати податку на додану вартість. При цьому вони не мають права і на відшкодування ПДВ, сплаченого постачальникам. Такі підприємці платять лише прибутковий податок, але мають право відмовитися від цього особливого режиму і вести податкові розрахунки у звичайному порядку. Якщо ж підприємець отримує в календарному році дохід, що не перевищує 60 тисяч марок, то він має право внести до бюджету лише 80 відсотків розрахованої суми ПДВ (регресивне оподаткування). Усе це значно стимулює накопичення капіталу, перш за все підприємствами малого бізнесу.Італійська система також передбачає використання декількох ставок: звичайної – 19 % та ставок зі знижкою – 13,9 % і 4 %. Знижені ставки використовуються для оподаткування продовольчих товарів, газет, журналів. В Іспанії ПДВ стягується за ставкою 16 %, і також існують знижені ставки: 7 % (для продовольчих товарів, культурних і спортивних заходів, готельних і транспортних послуг) і 4 % (для продуктів першої необхідності – хліб, молоко, яйця, зерно, фрукти, овочі, ліки, книги, газети, муніципальне житло). У Греції більшість товарів та послуг оподатковується ПДВ за ставкою 18 %. Аналогічно, існують знижені ставки: 4 % – на предмети культурного вжитку (газетно-журнальна продукція, театральні білети) і 8 % – на товари першої необхідності (продукти харчування, лікарські препарати, транспортні перевезення, готельні послуги). У Китаї основною ставкою є 17 %. Знижена ставка – 13 % – застосовується також щодо товарів першої необхідності, сільськогосподарської продукції, комунальних послуг.

Таким чином, ставка ПДВ у названих країнах є дещо нижчою, порівняно з Україною, і широко практикується її диференціація. Тобто підтверджується виправданість запропонованих напрямів реформування оподаткування доданої вартості, вказаних вище. Доцільним виглядає введення пільгової ставки ПДВ (10–12 %) насамперед на продукцію харчової та легкої промисловості, що стимулюватиме зростання сукупного попиту. Введення підвищеної ставки ПДВ з погляду економіки та соціології виправдане для цілого ряду товарів, які сьогодні доступні невеликому прошарку населення чи соціально шкідливі. До речі, у 70–80-х роках у деяких країнах ставка ПДВ на подібні товари сягала 32–33 %.