Розв’язання структурних проблем податкової системи
Цей податок повинен мати статус місцевого. Це апріорі підвищує його ефективність та надає можливість сформувати міцну фінансову базу для органів місцевого самоврядування, наповнюючи реальним змістом задекларовану самостійність місцевих органів влади. Це стане конкретним шляхом розв’язання суперечностей у міжбюджетних відносинах, які сьогодні досягли свого апогея.Заходи, пов’язані із введенням податку на нерухомість, потребують певних витрат для формування інформаційної системи даних про об’єкти нерухомого майна, проведення вартісної оцінки нерухомості із занесенням цих даних у відповідну базу тощо. Однак подібні адміністративні витрати будуть меншими порівняно з очікуваними надходженнями від цього податку, хоча слід враховувати часовий лаг, що виникає при цьому.
Введення податку на нерухомість, крім вирішення зазначених проблем, буде мати й інші позитивні наслідки.
По-перше, сприятиме детінізації майнових відносин через встановлення реального власника майна, зменшення можливостей отримання необґрунтованих соціальних пільг та субсидій.
По-друге, розвиватиме інститут приватної власності, створення середнього класу, на який спирається стабільне демократичне суспільство.
Це також стане поштовхом до формування ринкової свідомості у переважної більшості населення. Доцільно згадати про досвід країн Центральної Європи, зокрема Чехії, де було реалізовано механізм реституції приватної власності, що певною мірою сприяло утвердженню більш розвинених ринкових форм господарювання та сприяло економічному зростанню.
Важливим напрямом розв’язання структурних проблем можна вважати запровадження єдиного соціального податку, який відсутній у чинній системі оподаткування. Єдиний соціальний податок передбачає уніфікацію податкової бази для сплати податку до всіх державних позабюджетних соціальних фондів, що значно полегшить стан платників податків.
В єдиному соціальному податку доцільно об’єднати всі діючі соціальні фонди, а саме: Пенсійний фонд, Фонд соціального захисту та Фонд сприяння зайнятості населення. Замість трьох відрахувань доцільно ввести один збір, який сплачується за єдиними правилами та у єдині терміни. Базою оподаткування має бути фонд оплати праці, а ставка податку встановлюється на рівні 30 %.
У такому випадку замість відрахувань до державних цільових фондів, які формально залишалися поза межами податкової системи, у її новій структурі існуватиме соціальний податок. До речі, це буде узгоджуватися із практикою країн ОЕСР, де внески на соціальне страхування розглядаються як податки. Введення єдиного соціального податку означатиме визначення реального рівня податкового навантаження на фізичних та юридичних осіб. Це нововведення зменшить податкове навантаження на фонд оплати праці та спростить звітність, пов’язану з функціонуванням таких фондів, дозволить спростити процедуру його збору, забезпечить одноманітність податкової бази, однакові фінансові санкції та гарантії захищеності платників, зменшить кількість перевірок.
За рахунок соціального податку повинні фінансуватися заходи, що зараз здійснюються з соціальних фондів. Ставку податку слід періодично переглядати з метою приведення у відповідність загальній економічній ситуації соціальних витрат. Зокрема, прискорити проведення Пенсійної реформи шляхом переходу на персоніфіковані пенсійні рахунки, що дасть реальну змогу скоротити ставку соціального податку.
В умовах трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці країни, особливого значення набуває мито як один з головних інструментів регулювання зовнішньоекономічної політики держави шляхом обмеження ввозу іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва та стимулювання вивозу національних товарів.
Основною спрямованістю стягнення мита є формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави у цю сферу. На відміну від інших, фіскальна функція цього податку (формування дохідної частини бюджету) має вторинний характер, тому збільшення питомої ваги мита в структурі податкових надходжень бюджету (що відповідає країні, яка знаходиться на перехресті важливих торгових шляхів і має значний промисловий експортний потенціал) повинно відбуватися не за рахунок збільшення ставок цього податку, а шляхом розширення бази оподаткування. Це, перш за все, прокладання сучасних транспортних магістралей, трубопроводів, побудова (модернізація) митниць та морських портів зі значною пропускною спроможністю, що сприятиме суттєвому збільшенню товарообігу через нашу країну і, як наслідок, до збільшення надходжень від сплати мита. По-друге, уряд має активізувати свої зусилля у напрямі укладання вигідних торговельних контрактів для вітчизняних товаровиробників, збільшення квот для національної продукції, включення нашої країни до Всесвітньої торговельної організації.