Розв’язання структурних проблем податкової системи

Однак у будь-якому разі не викликає сумніву потреба удосконалення бази оподаткування. Сьогодні згідно з діючим порядком, до оподаткованого обороту входять складники, що не є доданою вартістю (амортизація, нарахування на фонд оплати праці, інші податки та збори, які згідно з законодавством включаються до собівартості продукції і разом з нею входять до ціни). Ці складники необхідно вилучити з бази оподаткування.

Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств посідає провідне місце серед прямих податків у структурі податкових надходжень Зведеного бюджету. За період з 1992 до 2000 року частка його знаходилась у межах від 18 % до 24,6 % загальної суми податкових надходжень.

З огляду на існуючий зв’язок між обсягами прибутку, які залишаються у розпорядженні суб’єктів господарювання, та можливостями розвитку виробництва, першим кроком на шляху удосконалення оподаткування прибутку підприємств необхідно вважати зменшення ставки цього податку з 30 % до 25 %. Такий захід суттєво не позначиться на обсягах надходжень до бюджету, якщо одночасно будуть скасовані більшість необґрунтованих пільг зі сплати цього податку. Крім того, держава і підприємства отримають вагомий інвестиційний ресурс, який буде спрямований на розвиток виробництва та оновлення виробничих потужностей. У довгостроковій перспективі за рахунок розширення бази оподаткування надходження до бюджету від сплати податку на прибуток будуть зростати.

З іншого боку, саме цей податок відіграє особливу регулюючу роль в економічних процесах країни. За допомогою податку на прибуток можна регулювати такі процеси:

– вибір правової форми організації бізнесу;

– розподіл прибутку (на споживання або накопичення);

– вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування або залучення позичкових коштів);

– розподіл трудових та матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;

– розподіл та перерозподіл ВВП;

– регулювання темпів економічного зростання на макрорівні4.

Тому при удосконаленні податкової системи України основну увагу необхідно сконцентрувати на зміні функціональної спрямованості податку на прибуток підприємств (з фіскальної на регулюючу).

Необхідно нагадати, що механізм оподаткування прибутку в Україні змінився в 1997 році. Були внесені кардинальні зміни до його застосування у практиці господарювання, насамперед, шляхом переходу від визначення оподатковуваного прибутку на основі виручки і собівартості до його визначення на основі валових доходів, валових витрат та амортизації. Прогресивність такого методу, зокрема, у тому, що, наприклад, використання валових витрат замість собівартості практично повністю страхує підприємства від інфляційних втрат, викликаних несвоєчасними переоцінками залишків товарно-матеріальних цінностей, які, до того ж, при оподаткуванні могли більш-менш враховуватись лише після списання матеріалів у виробництво. До найбільш загальних відмінностей нового Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” від попередньої належать:

– чітке визначення кола платників;

– новий підхід до порядку визначення об’єкта оподаткування;

– перехід до методу валових витрат при визначенні оподатковуваного прибутку;

– впорядкованість складу валових витрат підприємств;– застосування єдиної ставки оподаткування для всіх видів господарських операцій;