Розв’язання структурних проблем податкової системи

До прямих податків також належить плата (податок) за землю. Хоча її частка у структурі доходів Зведеного бюджету України незначна й у 2000 році становила лише 2,8 %, проте регулюючий потенціал досить високий. Це, зокрема, стосується впливу диференціації ставок податку за землю залежно від регіону на рівномірне розміщення продуктивних сил по території країни. Плата за землю, крім того, спонукає власника землі або землекористувача до більш раціонального використання земельних ресурсів.Коли мова йде про посилення ролі цього податку як регулятора ефективного використання землі, то, в першу чергу, мається на увазі збільшення обсягів надходжень від плати за землю в натуральному вираженні. А зростання питомої ваги цього податку в структурі доходів Зведеного бюджету – вже питання другорядне, оскільки серед головних його недоліків є те, що сума його не залежить від доходів, які отримує власник або землекористувач. Саме тому в більшості розвинених країн з ринковою економікою частка податку на землю в структурі податкових надходжень незначна або зовсім відсутня, як, наприклад, у США.

Головною проблемою зі сплати цього податку для України на сьогоднішній день є завершення процесу економічно обґрунтованої грошової оцінки усіх земельних ділянок у країні та законодавче визначення права власності на землю, не задеклароване, а фактичне; врегулювання усіх юридичних та економічних колізій у питаннях володіння землею, її продажу, даруванням, передачі у спадок тощо. Саме тоді, коли цей ресурс буде мати визначену ціну та фактичного власника, можна піднімати питання про ефективне використання землі. Тому в подальшому цей податок може трансформуватися у рентний платіж за земельний ресурс, величина якого залежатиме від доходу, що буде отримувати власник або землекористувач від його використання.

Вирішення питання щодо оптимізації переліку податків і зборів має відбуватися у двох площинах, а саме: визначення їх загальної кількості, а також розподіл між бюджетами різних рівнів. Згідно із Законом України “Про систему оподаткування” усі податки і збори (обов’язкові платежі) поділяються на загальнодержавні та місцеві. Такий поділ здійснено відповідно до політичного устрою, який законодавчо визначений та закріплений у Конституції України. З метою фінансового забезпечення функцій, які покладено на державу, відбувся розподіл бюджетів на державний та місцеві адекватно до системи делегування влади.

Серед структурних проблем податкової системи слід відзначити значну нерівномірність у розподілі податків між бюджетами різних рівнів (державним та місцевими). Протягом останніх трьох років частка місцевих податків і зборів у структурі податкових надходжень була на рівні не більше 2 % від загального обсягу. Це свідчить про явну недостатність власних фінансових ресурсів для вирішення завдань, що стоять перед органами місцевого самоврядування. Така ситуація призводить, у свою чергу, до виникнення міжбюджетної кризи в країні. Існування практики повного або часткового закріплення надходжень від справляння окремих загальнодержавних податків у місцевих бюджетах, механізм надання яких щороку змінюється, не вирішує цієї проблеми остаточно, а тільки заганяє у глухий кут і робить її вирішення ще більш проблематичним.

Для вирішення проблеми фінансового забезпечення місцевих бюджетів необхідно законодавчо визначити джерела надходження коштів до цих бюджетів. Вище вже йшла мова про введення податку на нерухомість та включення його до складу місцевих. Крім того, для зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів необхідно чітко визначитися з переліком загальнодержавних та місцевих податків. Світова практика дає приклади існування в деяких країнах самостійних місцевих податків (наприклад, податок на прибуток корпорацій) або розподілу у певному співвідношенні загальнодержавних податків між бюджетами різних рівнів. На наш погляд, в Україні більш доцільним є останній варіант. Необхідно встановити відрахування від загальнодержавних податків на довготривалій основі до місцевих бюджетів. Подібну практику найбільш доцільно запровадити щодо податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян. Це дозволить розв’язати ряд регіональних соціально-економічних проблем.

Виходячи з викладеного, доцільно використовувати наступну структуру податкової системи.

Загальнодержавні податки

1. Прибутковий податок з громадян.

2. Податок на прибуток підприємств.

3. Єдиний соціальний податок.