Основи захисту прав та інтересів учасників і кредиторів банку

Однак зазначимо, що Європейський центральний банк не відмовився від використання обов’язкового резервування як інструменту грошово-кредитної політики. Це пояснюється тим, що обов’язкові резерви у перехідний період призначені забезпечити стабілізацію процентних ставок євроринку та попит кредитних інститутів на ліквідність. Крім того, з 11 країн Економічного і валютного союзу тільки дві (Бельгія і Люксембург) не використовували як інструмент грошово-кредитної політики обов’язкові резерви, причому Бельгія відмовилася від застосування цього інструменту на початку 90-х років [235, с. 59].

Доцільність подальшого використання або відмову від застосування обов’язкових резервів слід розглядати під кутом їх функціонального призначення та виходячи із ситуації, що складається на світовому та внутрішньому грошових ринках, а також можливості ефективного використання інших інструментів монетарної політики.

Спочатку політика обов’язкових резервних вимог проводилася з метою формування централізованого страхового фонду, який мав слугувати цілям гарантування за вкладами клієнтів. Інакше кажучи, мінімальним резервам притаманна страхова функція, використання їх для забезпечення повернення коштів вкладникам, коли за тих чи інших обставин могло розпочатися вилучення депозитних коштів.

Залишки коштів (резервів) банків на рахунках у центральному банку також характеризують їх ліквідність. Регулюючи стан залишків коштів, центральний банк намагається в різні способи підтримати оптимальний розмір таких залишків. Зокрема, підвищення ним норми резервування веде до скорочення їх вільної ліквідності, а зниження — навпаки, збільшує вільну ліквідність, сприяючи розширенню та подальшому розвитку операцій з розміщення банківських ресурсів. Отже, резервні вимоги використовуються центральними банками і для регулювання банківської ліквідності.

Створення в різних країнах відповідних систем гарантування вкладів змінило пріоритети використання обов’язкових резервів, страхова функція поступово втрачає своє значення, стає другорядною щодо основної функції — слугувати інструментом контролю над пропозицією грошей.Рівень обов’язкових резервів є важливою компонентою грошового мультиплікатора, який зв’язує резерви центрального банку і грошову масу. Тому контроль над обов’язковими резервами став потужним інструментом протидії інфляційному тиску. Якщо центральний банк проводить рестрикційну політику, то він підвищує норму обов’язкових резервів, відповідно збільшується сума цих резервів і зменшується ресурсна база банків. Ще більшою мірою знижуються розмір депозитів банківської системи й загальна маса грошей в обігу.

Проведення центральним банком політики експансії веде до зменшення норми обов’язкового резервування. Відповідно у банків збільшується ресурсна база, розмір депозитів і загальна маса грошей в обігу (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

ОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ БАНКІВ ДЛЯ МУЛЬТИПЛІКАТИВНОГО РОЗШИРЕННЯ ГРОШОВОЇ МАСИ

Показник1995 р.1996 р.1997 р.1998 р.1999 р.2000 р.2001 р.

Грошова база:

сума, млн грн.

темпи зростання до попереднього року, %

Гроші поза банками М0, млн грн.

Грошова маса М3, млн грн.

Норматив обов’яз¬кового резервування коштів, %

Грошовий мультиплікатор: