Основи захисту прав та інтересів учасників і кредиторів банку

Розглядаючи питання захисту інтересів учасників, кредиторів і вкладників банків потрібно враховувати макроекономічні та мікроекономічні рівні такого захисту. Макроекономічний рівень захисту базується на довірі всіх суб’єктів правовідносин до держави, органів її управління, спроможності останніх проводити виважену політику, спрямовану на мінімізацію банківських ризиків та зміцнення довіри до банківської системи. Істотно впливає на рівень захисту довіра юридичних і фізичних осіб до національної валюти, створення за участю держави фондів страхування вкладів на випадок банкрутства окремих банків або кризи банківської системи, наявність та ефективність функціонування системи регулювання і нагляду за діяльністю банків.

Мікроекономічний рівень передбачає проведення кожним бан¬ком зваженої стратегії і тактики, які відповідають реальним економічним умовам, створення і функціонування ефективних систем внутрішньобанківського контролю та управління банківськими ризиками, створення резервів для покриття можливих втрат за активними операціями тощо.

В економічній літературі, незалежно від її конкретного теоретичного спрямування, визначається, що в сучасних умовах не всі завдання, які стоять перед економікою, можна вирішити через механізм ринкового саморегулювання, необхідно використовувати і механізм державного регулювання. Ці механізми повинні органічно доповнювати один одний, сприяючи подальшому соціально-економічному розвитку країни.

Для реалізації свого впливу на банківську систему держава використовує відповідні заходи. За сферою впливу на банки ці заходи можна розділити на економічні та організаційні.

Заходи економічного впливу зводяться до використання економічних інструментів, які безпосередньо або опосередковано впливають на порядок створення, функціонування та реорганізацію або ліквідацію банків. До них можна віднести, зокрема, економічні нормативи, що регламентують діяльність банків, податки, інструменти грошово-кредитної політики.

Організаційні інструменти використовуються тоді, коли економічні інструменти не можуть дати бажаного результату взагалі чи він настане із запізненням, а також з метою підвищення дієвості економічних інструментів або у разі неможливості їх оперативного застосування. До таких інструментів можна віднести встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків, реєстрацію банків і ліцензування їх діяльності, регулювання та нагляд за діяльністю банків, призначення тимчасової адміністрації та ліквідацію банків тощо. Організаційні інструменти, як правило, безпосередньо впливають на банківську діяльність взагалі та на фінансові результати зокрема. Тому організаційні інструменти потребують обережного та виваженого підходу до їх застосування.

З огляду на час застосування заходи впливу поділяються на превентивні та протекційні.

Превентивні заходи застосовуються для уникнення можливих, тобто прогнозних, негативних наслідків тієї чи іншої економічної ситуації. До таких заходів, зокрема, належать:обмеження щодо діяльності банків — наприклад, на діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника; на нерухомість, яка може бути у власності банку; на прямі інвестиції банків;

вимоги до учасників банку, враховуючи осіб, що мають істотну участь у банку;

вимоги щодо джерел, розміру, складу, формування і використання власного капіталу банку, а також адекватності капіталу;

вимоги щодо диверсифікації банківських ризиків;

ліцензування діяльності банків.

Протекційні заходи застосовуються для захисту від уже існуючих, класифікованих банківських ризиків і вад, які можуть спричинити неплатоспроможність, збитки, банкрутство банку. До протекційних заходів, зокрема, належить:

резервування банками частини залучених ними коштів;

рефінансування банків центральним банком;