ФОЛЬКЛОРНИЙ І ЛІТЕРАТУРНИЙ ОБРАЗ НАРОДНОГО ГЕРОЯ ОЛЕКСИ ДОВБУША
Центральною постаттю повісті гуцульського художника Г.Смольського “Олекса Довбуш” є славний ватажок. Реальність і казка. Правда і легенда. Олекса - правдива легенда, непридумана казка. Саме таким побачив і змалював його письменник (Б, 356-364).
Відомий поет Богдан-Ігор Антонич написав лібрето опери “Довбуш” про історію життя, боротьби та трагічної загибелі відважного печеніжинця. Значну частину твору становить художнє переосмислення співанки-хроніки “Послухайте, люди добрі”, пісні “Ой попід гай зелененький”, опришківських легенд та переказів. Олекса Довбуш наділений рисами реалістичними та романтичними (Б, 364-370).
Легендарною постаттю виступає отаман опришків у повісті Р.Єндика "Проклін крові" (Б, 370-380).
Історик та філолог І.Єрофеєв у повісті “Олекса Довбуш” художньо модифікував наявні історичні документи про ватажка опришків і створив реалістичний образ месника, позбавлений глибокого внутрішнього душевного спокою та теплоти (Б, 380-387).
Історично приреченим і одночасно великим стратегом з деякими романтичними елементами змальований ватажок опришків у драмах Л.Первомайського та Л.Дмитерка “Олекса Довбуш” (Б, 387-395; 437-445).
Народна поетична творчість становить основу драм Ю.Шкрумеляка “Довбушева слава”, Я.Яроша “Топір помсти”, В.Босовича “Легенда про Довбуша”, роману В.Волкова “Довбуш”, поеми С.Пушика “Довбуш”. Славний лицар гір виступає у даних творах як особа казково-міфологічна та реалістична (Б, 395-410; 451-471).
Олекса Довбуш у однойменному романі А.Хлистової вийшов досить сухою, схематичною і надуманою особистістю (Б, 445-451).
Багату поетичну Довбушіану умовно можна розділити на три групи:
1. Твори про чарівну гуцульську природу, її людей та окремі епізоди опришківської боротьби під керівництвом славного ватажка.
2. Зразки, що славлять народного героя, його побратимів, їх боротьбу проти визиску, гніту та загибель Довбуша.
3. Поезії про його безсмертя.
У роботі висвітлюється специфіка даних поетичних зразків (Б, 471-478).
У висновках зроблено загальні підсумки дослідження. Фольклорна та літературна Довбушіана уже більше двох століть привертає увагу істориків, фольклористів, письменників, мистецтвознавців, широкого кола читачів.
Уснопоетичні твори про славного месника - це живий поетичний літопис широких трудящих мас. У центрі їх уваги - образ Олекси. Народ наділив його рисами реалістичними, романтичними, фантастичними.
Найпоширенішим зразком про відважного печеніжинця є історична пісня “Ой попід гай зелененький”. У роботі визначається жанр, авторство, час і місце виникнення твору, розглядається його поетика.
Під кутом зору проблеми історичної та художньої правди аналізується співанка-хроніка “Послухайте, люди добрі, що хочу сказати”, висвітлюється своєрідність її створення, специфіка, констатується, що це цілий синтез фольклорної Довбушіани.
Розглядаються в роботі епічні опришківські жанри. Автор уперше розв’язує проблему - як виникли легенди та перекази про чудодійну та богатирську силу Довбуша, доказує, що дані фольклорні твори - це своєрідний синтез язичницьких і християнських уявлень про природу, про боротьбу двох начал - добра і зла, про політеїзм вірувань. Епічна уснопоетична Довбушіана з’явилась у середині ХVІІІ століття і продовжує існувати в наш час.
Уперше висвітлюється специфіка коломийок про лицаря волі, розкривається його образ.