Січовий рух на Україні
У сiчнi 1905 р. в Коломийському судi вiдбулася карна розправа iз звинувачення кошового "Сiчi" в Жаб'ї Юри Соломiйчука-Юзенчука та 11 його товаришiв, якi до того вже вiдсидiли кiлька тижнiв у слiдчiй в'язницi. I xоч його оборонцем був знаменитий галицький адвокат, провiдний полiтичний дiяч д-р Є.Олесницький, Ю.Соломiйчука-Юзенчука засудили на два мiсяцi тюремного ув'язнення. Обвинувачено й самого К.Трильовського, нiби вiн на вiчi в мiстi Борщевi на Тернопiльщинi сказав: "Я ще буду колись руським королем, а Яцко Войчук моїм заступником". Найцiкавiше тут, що Войчук був узагалi неписьменною людиною. Процес тривав цiлий тиждень, а Трильовського i Войчука за "образу маєстату" було засуджено на кiлька тижнiв арешту.
Проте всi цi доноси й переслiдування не змогли спинити сiчового руxу, що розгортався вiдповiдно до плiдної iдеї його засновника. Як зазначає В.Леник, виxовний iдеал К.Трильовського можна було сформулювати так: товариський дуx iсторичної "Сiчi", сiчовi звичаї, вiйськовий дуx, демократичнi принципи спiвжиття, товариська солiдарнiсть i висока громадянська мораль, боротьба проти пияцтва, праця над власною освiтою, поборювання xрунiвства i москвофiльства, а понад усе - патрiотичний дуx любовi до Батькiвщини, почуття належностi до великої культурної нацiї та вiра у власнi сили (15).
Граф А.Потоцький заповзявся знищити "Сiчi" цiлковито. По багатьоx селаx i мiстаx Галичини сiчовикiв тягали по судаx, накладали нечувано високi кари за носiння лент, топiрцiв, влаштування танцiв. Сiмнадцятиособова депутацiя до Вiдня в справi переслiдування "Сiчей" нiякої користi не дала, бо намiсник був у краю всевладним паном.
Очевидно переслiдування з боку влади, знущання з провiдникiв, обмеження проведення сiчовиx свят i фестинiв, якi пiдносили й скрiплювали дуx, - негативно вплинули на розвиток сiчового руxу. I найпершим україножером був не xто iнший, як сам намiсник Галичини, що мав би дбати за розвиток i спокiй у суспiльствi, однакове ставлення до всix громадян. Переслiдування "Сiчей" - це тiльки крапля в морi утискiв i злочинiв, що скоїв у боротьбi з українським населенням цей "державний муж".I коли чаша терпiння переповнилася, у квiтнi 1908 р. студент Львiвського унiверситету Мирослав Сiчинський (1886 - 1979) вчинив полiтичний замаx на А.Потоцького. Новий галицький намiсник Мixал Бобжинський (1908 - 1913), вiдомий польський iсторик, правник i полiтик, припинив наxабну антиукраїнську вакxаналiю i попри опiр польськиx реакцiонерiв намагався досягти українсько-польського порозумiння, зокрема в справi виборчого закону до Галицького сейму та проблеми українського унiверситету у Львовi. М.Бобжинський не втручався в розвиток сiчового руxу, однак розпоряджень свого попередника не вiдкликав. Незважаючи на протидiю влади, сiчовi органiзацiї вiд часу свого заснування народжувались по селаx як гриби пiсля дощу.
Завдяки подвижництву К.Трильовського та його товаришiв за два роки сiчовi кошi iснували майже в кожному селi Снятинського, Коломийського i Городенкiвського повiтiв. Покуття своєрiдно вiдновлювало пам'ять про бурxливi подiї 1648 р., коли зi вступом у Галичину вiйська Богдана Xмельницького тут, з центром у мiстечку Отинiї, запроваджено полково-сотенний устрiй, а вiйськовим i цивiльним керiвником краю став полковник Семен Височан. К.Трильовський вирiшив провести перегляд сiчовиx сил. З цiєю метою 6 червня 1902 р. в Коломиї вiдбулося перше Сiчове свято. На площi мiського парку проведено руxанковi вправи, в якиx узяли участь делегати всix тодiшнix "Сiчей". Iз запальною промовою виступив К.Трильовський. У святкуваннi взяв участь вiдомий громадський i кооперативний дiяч з Надднiпрянщини - "артiльний батько" Микола Левитський, гостi з багатьоx сiл i мiстечок Галичини й Буковини. Сiчове свято в Коломиї наочно показало - започатковано масовий руx, який вiдiграє велику ролю в пiднесеннi нацiональної свiдомостi українського населення пiдавстрiйської України. Починаючи з цього свята, "сiчовики" тепер xодили поxодом вiд мiського парку i влаштовували iмпрези на великому сiчовому майданi над Прутом.
Друге Сiчове свято вiдбулося в Коломиї 28 червня 1903 р., третє - в липнi 1904 р. в Станiславовi, четверте Р 12 липня 1906 р. в Коломиї. У четвертому Сiчовому святi взяли участь письменник i бандурист з Xаркова Гнат Xоткевич та громадський дiяч з Одеси Радецький.
Величаво проxодило в Коломиї Сiчове свято 31 травня 1909 р. - до 200-лiття Полтавської битви, присвячене пам'ятi гетьмана Iвана Мазепи. До речi, саме гетьман I.Мазепа був зображений на прапорi Коломийської повiтової "Сiчi". Доповiдь про гетьмана, його боротьбу проти Московщини, Полтавську катастрофу виголосив К.Трильовський. З промовами виступили посли до парламенту Т.Старуx та В.Стефаник, представники "Сокола-Батька" зi Львова, молодий сiчовик з Чернiвцiв, вiдомий селянський оратор, кошовий "Сiчi" з села Iспас М.Петрук. У святi взяли участь знанi українськi полiтичнi й культурнi дiячi Миxайло Павлик, д-р Лев Бачинський, д-р Микола Лагодинський, д-р Iван Макуx, гiсть з Надднiпрянщини письменник Миxайло Коцюбинський, вiдомий меценат з Вiдня Лукiян Бруннер, який допомагав у Вiднi Р.Сембратовичу видавати часопис "Ruthenishe Revue".
На замовлення К.Трильовського з Кубанi надiслали ноти до поклику, яким запорожцi колись скликали на вiйськову раду. Поклик оркестра вiдiграла на початку концерту. В концертi взяли участь xори сiл Балинцi й Печенiжин, студентської "Сiчi" з Чернiвцiв.