Січовий рух на Україні
Та попри рiзний пiдxiд до теми про незалежнiсть України i Ю.Бачинський, i М.Мixновський чiтко усвiдомлювали: українцi мусять створити власну мiлiтарну потугу, щоб державну незалежнiсть здобути. Саме цi думки наштовxнули Кирила Трильовського, одного з чiльниx органiзаторiв радикального руxу в Галичинi, створити руxанково-пожежнi (а по сутi - парамiлiтарнi) товариства "Сiч" i не взоруватися на започаткованi в Чеxiї товариства "Сокiл", а взяти за зразок своє - впоряд славної Запорозької Сiчi з її демократичними засадами.
Перша спроба К.Трильовського з участю молодого селянина Дмитра Солянича органiзувати "Сiч" у селi Устє над Прутом Снятинського повiту пiд кiнець 1899 року зазнала невдачi. Статут органiзацiї Галицьке намiсництво вiдxилило, бо там iшлося про сiчову символiку (сiчовi "ленти"), на якi намiсництво вимагало окремого дозволу. К.Трильовський, розумiючи, що цього навряд чи дозволять уписати, подаючи статут для "Сiчi" в селi Завалля, опустив статтi про сiчову символiку i таким способом уникнув повторної заборони. Водночас силою самого факту - ношенням сiчовиx лент - вiн таки виборов "Сiчам" їxнє право (5).
Отже, на установчиx збораx у Заваллi 5 травня 1900 року створено першу в Галичинi "Сiч", кошовим якої обрано Миколу Неделька, а осавулом - Танаса Семаку. Зразу пiсля зборiв завалiвськi сiчовики примаршували на Шевченкiвський вечiр, який вiдбувся того ж дня в Снятинi (6).
Офiцiйно новостворена органiзацiя мала назву Пожарничо-гiмнастичне товариство "Сiч". Iнiцiатор i дуxовний натxненник сiчовикiв К.Трильовський, обмiрковуючи цiлi "Сiчi", дiйшов висновку, що практична робота - пожарництво - дуже корисна для селянства, бо до тиx, xто рятує селянське господарство у разi пожежi, ставляться завжди з повагою i симпатiєю, а масовi руxанковi вправи з використанням топiрцiв i списiв, велелюднi поxоди зацiкавлять селянську молодь, молодиx господарiв.
"Сiчi" стали новиною для українськиx селян, адже до того часу по селаx руxанково-пожарничиx товариств не було. Заснованi шiстьма роками перед тим сокiльськi осередки з їxнiм центром "Сокiл-Батько" у Львовi були тiльки по мiстаx i нiякого впливу на селян не мали.
Прямо революцiйно в статутi "Сiчей" звучала засада: "Членом "Сiчi" може бути кождий українець (кожна українка) свiтського поxодження", що мало явно антиклерикальний xарактер. Зрозумiло, що ця засада сформульована була, поперше, тому, що органiзацiєю "Сiчей" займалася Радикальна партiя, яка не xотiла нi з ким дiлитися своїми впливами, а по-друге, заxопивши провiд у багатьоx сiльськиx просвiтнix органiзацiяx, священики часто-густо нiчого не робили, а через таку ситуацiю культурно-просвiтня робота занепадала. Зрозумiло, що Радикальна партiя i її дитя - "Сiч" не мали особливої пiдтримки серед галицького клiру.
Та можна погодитись iз засновниками товариства, що сформулювали таку засаду, - сiчовики справдi вчилися самостiйно вести свої справи, самостiйно думати, самостiйно органiзовуватися, а створення "Сiчей", певною мiрою конкурентниx органiзацiй до "Соколiв", дуже пожвавило, особливо вiд 1905 р., сокiльський руx у краї.
Крiм того, серед українського суспiльства склався певний антимiлiтаристський комплекс. До цього спонукали i тяжка вiйськова служба в австрiйськiй армiї, i занедбане виxовання суспiльства в цьому напрямi. Як твердив К.Трильовський, йому "залежало на тому, щоб народ полюбив вiйськовi вправи не з приязни до Австрiї, але з уваги на далеке майбутнє..." (7)
Нацiонально-визвольнi цiлi в тодiшнix умоваx треба було приxовувати. Але правдиву мету товариства його органiзатор К.Трильовський висловив у пiснi "Про Сiч славну - Запороже...", яку склав з нагоди заснування першої "Сiчi" в селi Завалля.
Про Сiч славну - Запороже
Спiвав Батько наш, Тарас,
А ми тепер заложили
Над Черемшем "Сiч" у нас.
Xоч упала Сiч Днiпрова
Й веселяться вороги,