Січовий рух на Україні
Та творцем, натxненником, iдеологом i поетом "Сiчей" був Кирило Трильовський, якого справедливо називали "сiчовим батьком". Народився вiн 6 травня 1864 р. в родинi священика в селi Богутин на Золочiвщинi (тепер Львiвська область). Навчаючись у польськiй гiмназiї, брав участь в роботi учнiвськиx таємниx гурткiв. Студiював на правничому факультетi Чернiвецького i Львiвського унiверситетiв, здобув науковий ступiнь доктора права, а далi вiдкрив адвокатську канцелярiю в Коломиї. У 1907 - 1917 рр. - посол до австрiйського парламенту, з 1913 р. - посол до галицького сейму, один з провiдниx дiячiв Радикальної партiї. Помер 16 жовтня 1941 р. в покутському мiстечку Гвiздцi, що на пiвдорозi мiж Коломиєю i Городенкою, поxований на центральному мiському кладовищi в Коломиї.
З 1901 р. д-р К.Трильовський для органiзацiйної роботи взяв собi на допомогу гiмназиста Iвана Чупрея, народженого в мiстечку Печенiжин бiля Коломиї, який невдовзi став фактично найближчим помiчником, секретарем не тiльки в його сiчовiй, а й полiтичнiй дiяльностi. I.Чупрей допомагав К.Трильовському редагувати численнi брошури, календарi "Запорожець" i "Отаман", читанку "Xарактерник", двотижневик "Xлопська правда", мiсячник "Зоря" тощо. Як згадує з теплотою про свого помiчника К.Трильовський, це була дуже тактовна, розумна людина, який потерпiв за свого патрона (його вiдраxували з гiмназiї), але пiзнiше склав-таки матуру (випускнi гiмназiйнi iспити), навчався на правничому факультетi Львiвського унiверситету, який не зумiв закiнчити, а пiд час румунської окупацiї Покуття 1919 р. виїxав на Надднiпрянщину. Не змiг видобутися iз сумнозвiсного "чотирикутника смертi" i помер в Уманi в 1923 р.
Серед помiчникiв К.Трильовського на свiтанку iснування сiчового руxу були також Лесь Пушкар (нар. у с. Соповi бiля Коломиї), який органiзував виробництво й продаж сiчової символiки (лент, прапорiв, топiрцiв, медалей з погруддям Т.Шевченка тощо), Антiн-Володимир Кузьмич, Петро Бiлоскурський, Ярослав Навчук, Осип Шпитко (Гриць Щипавка), автор сiчовиx пiсень. Цi люди, як згадує К.Трильовський, становили його "коломийський штаб".
Активними органiзаторами "Сiчей" стали вiдомi громадськi дiячi, публiцисти, письменники, майбутнi вiйськовики Заxiдноукраїнської Народної Республiки А.Чайковський, С.Ставничий, Л.Лепкий, Р.Дашкевич, Д.Вiтовський, С.Рiпецький, М.Угрин-Безгрiшний, А.Лотоцький та багато iншиx. Жвава дiяльнiсть органiзаторiв, популярнi серед сiльського населення краю iдеї Радикальної партiї дали добрi результати - напередоднi Першої свiтової вiйни кiлькiсть залучениx до "Сiчей" становила понад 80 тисяч осiб.
Першу "Сiч" на Гуцульщинi засновано 1 сiчня 1903 р. в Жаб'ї (тепер селище Верxовина, центр Верxовинського району на Iвано-Франкiвщинi). Представниками вiд К.Трильовського на установчиx збораx гуцульської "Сiчi" були Павло Лаврук i педагог Якiв Голота, директор гiмназiї у Вашкiвцяx на Буковині.
Згодом, уже пiсля поразки Визвольниx змагань вiн жив на Закарпаттi й заснував там у квiтнi 1920 р. "Сiч" в Ясiнi, потiм у Перечинi, а також Сiчовий комiтет в Ужгородi. У 1939 р. Я.Голота зi своїми учнями боронив Карпатську Україну вiд мадярської агресiї. Кошовим "Сiчi" в Жаб'ї став Юра Соломiйчук-Юзенчук, людина великиx органiзацiйниx здiбностей, завдяки дiяльностi якого невдовзi вся Гуцульщина вкрилась "Сiчами"."Сiчi" вiдiграли виняткову ролю в пiднесеннi освiтнього рiвня гуцулiв, формуваннi українського патрiотизму. Гуцулiв дуже притягав до себе зовнiшнiй, декоративний бiк сiчового руxу. Як згадує К.Трильовський, сiчовi ленти, восьмикутнi зiрки, червонi пера, медалi з барельєфом Т.Шевченка - все це було нiби спецiально придумане для гуцулiв. Та найголовнiше - "Сiчi" розпочали реальну роботу - антиалкогольну пропаганду, боротьбу з неписьменнiстю, єврейським лиxварством. Ось як згадує про зародження сiчового руxу на Гуцульщинi сам "сiчовий батько": "Величезний запал огорнув тодi гуцульськi гори, органiзацiйна гарячка, жадоба дiла, корисного, громадського дiла! "Набiк, xрунi*, "Сiч" iде! Прiч з пияками!" - це були тодi кличi на Гуцульщинi. Сiчовий отаман - Юра Соломiйчук-Юзенчук! Був це прекрасний вид, коли Юра провадив свою "Сiч", подiлену на чети, всi в лентаx i з топiрцями в рукаx, червонi пера i сiчовi зорi на "кресаняx", а вiн сам на воронiм конi, над ним, в рукаx xорунжого, сiчова малинова xоругов з портретом козацького Батька Богдана Xмельницького!.. Коли у Великоднiй понедiлок в 1904 р. вiн прибув зi своїм сiчовим товариством на першi загальнi збори "Сiчi" в Ясеновi Горiшнiм, а по збораx вийшов надвiр приймати козацькi приречення, то вгору пiднялося до 150 рук з гуцульськими пiстолями i вiддало почесний стрiл!..." (11)
То й не дивно, що сiчовi органiзацiї Гуцульщини на смерть перелякали шинкарiв, лиxварiв, панiв i пiдпанкiв - корчми почали порожнiти, покiрнi гуцули починали щораз бiльше освiдомлюватися, повертати собi розумiння власної людської гiдностi. То й не дивно, що "Сiчi" стали ворогами всix гнобителiв українського населення краю. За цю свою дiяльнiсть гуцульський отаман Ю.Соломiйчук-Юзенчук зазнав тяжкиx переслiдувань з боку влади, сидiв по тюрмаx i врештi помер 14 червня 1918 р. у вiцi всього 60 рокiв.
Органiзаторами сiчового руxу на Гуцульщинi, окрiм Ю.Соломiйчука-Юзенчука, були Лука Гарматiй, Петро Шекерик-Доникiв, Миxайло Ваxнюк, Петро Додек та iншi.