Особливості планування у сільському зеленому туризмі

Встановлюючи ціни на послуги сільського зеленого туризму, власник агрооселі повинен керуватися обраною ним стратегією продукування й номенклатури послуг та обраним рівнем загального сервісу. Наприклад, якщо господар постановив для себе, що прагне пропонувати туристам елітні умови розташування й респектабельний сервіс, ціни за надані послуги, звичайно, будуть вищими, ніж у пересічних сусідніх агрооселях. Якщо ж господар орієнтується на обслуговування відвідувачів, які схильні до помірних чи економних витрат, ціни за такий сервіс мають бути нижчими. Загалом, чим точніше господар визначає для себе стратегію розвитку свого агротуристичного "бізнесу/підробітку", тим простіше йому буде встановити адекватну ціну.

Господарям агроосель необхідно також розробити та запровадити для певних категорій клієнтів спеціальні ціни (відмінні від комерційного тарифу). Зокрема:

—для операторів сільського туризму, які можуть гарантовано закуповувати наперед велику кількість ліжко-місць на визначений період;

—для залучення гостей, які регулярно відвідують цю оселю і широко рекламують її серед своїх друзів і знайомих. У таких випадках власники осель можуть визначити для них спеціальні ціни або навіть час від часу преміювати їх безоплатним наданням ночівель чи інших видів послуг.

Потрібно також розробити сезонні знижки — зниження ціни для тих гостей, які прибувають не у "високий" сезон. Такі знижки дадуть можливість утримувати відносно стійкий попит упродовж року.Результативне (а не декларативне) планування потребує досвіду та відповідних знань і вмінь. Тому до розробки планів щодо розвитку сільського зеленого туризму варто залучати інформованих осіб з приватного сектора, громадських організацій, місцевих адміністрацій. Потреба партнерства наразі є актуальною, тому при плануванні треба звертати увагу на вже наявні моделі співпраці між зацікавленими сторонами.

Список використаної літератури:

1.Новіков В. М. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). — К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. — 246 с.

2.Нудельман В., Санжаровський І. Розробка Стратегії розвитку територіальної громади: загальні засади методики. — К.: Дата Банк Україна, 2002. — 232 с.

3.Основи маркетингу сільського туризму // Туризм сільський зелений (спецвипуск) — 2002. — № 2. — С. 23—30.

4.Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Д. Заставного. — К.: Знання, 2006. — 550 с.

5.Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірник нормативно-правових актів / Під заг. ред. проф. В. К. Федорченка / Київ, ун-т туризму, економіки і права. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 640 с.

6.Прокопишак К. Проблеми розвитку соціальної інфраструктури та відродження сіл Карпатського регіону. — Л.: Українські технології, 1997. — 176 с.

7.Психологияменеджмента / Под ред. проф. Г. С. Ни-кифорова. — 2-е изд. — X.: Гуманитарньїй центр, 2002. — 556 с.

8.Рииіи Ш., Мартин П. Управление мотивацией: Учеб. пособ. / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. — 399 с.

9.Розробка та реалізація Стратегій розвитку територіальних громад: вітчизняний досвід / За ред. С. Мак-сименка та ін. — К.: Дата Банк Україна, 2003. — 272 с.

10.Рутинський М. Й. Географія туризму України: Навч.-метод, посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 160 с.

11.Село — мов писанка. Путівник із зеленого туризму / За ред. В. Васильєва. — К., 2001. — 64 с.