Особливості планування у сільському зеленому туризмі

—необхідність враховувати розміри, місцерозташування, характеристики і потреби ринків сільського туризму;

—розуміння співвідношення політичних впливів та реальної економічної ситуації [67].

Відтак, успіх розвитку сільського туризму вимагає планування участі і громадського, і приватного секторів у такого типу діяльності.

Довготривале планування організації сільського зеленого туризму в Україні включає в себе низку завдань:

—- забезпечення ефективного оперативного планування;

—розвиток регіональних і локальних стратегічних планів для забезпечення стабільної та прогнозованої економічної та соціальної ситуацій;

—спрямування громадських і приватних інвестицій у потрібне русло;

—забезпечення організаторів сільського туризму бізнес-інформацією.

Основними напрямами планування сільського зеленого туризму є:

• Планування збору та розповсюдження інформації. Досі в Україні мало уваги приділяють вивченнюринкової інформації стосовно сільського туризму. Без цього виникають складнощі для інвесторів, організаторів ефективного агротуристичного бізнесу та туроператорів, при проведенні маркетингових кампаній тощо.

•Планування комплексу маркетингових заходів з просування, прямої реклами й збуту агротуристичного продукту. У теперішній ситуації власники сільських осель мають ще слабкі й, фактично, аматорські зв'язки з ринком, тому при плануванні потрібно насамперед враховувати маркетингові стратегії просування й збуту.

•Планування характеру освоєння агрорекреаційно-ресурсного потенціалу територій.

•Територіальне планування розподілу та просторово-часової циркуляції туристичних груп (планування раціональної експлуатації рекреаційно-туристичного ресурсу сільської місцевості).

•Бізнес-планування та планування механізмів формування й розподілу інвестиційного капіталу.

•Планування соціально-інфраструктурного розвитку сільських місцевостей.

•Інвестиційне та технологічно-інноваційне планування реконструкції, технічного переоснащення, капітального будівництва, розширення профілю діяльності та сталого стратегічного розвитку в конкурентному середовищі.

•Економічне планування внутрішньорічного та внутрішньосезонного розподілу обслуговуючих потужностей агротуристичної оселі.

•Планування заходів щодо забезпечення екологічної сталості природокористування в сільських районах, збереження етнокультурного, біотичного й ландшафтного різноманіття.

Розрізняють такі рівні планування:

—за територіальним охопленням: регіональне, районне, селищне, приватногосподарське (мікроекономічне);

—за значущістю цілей і проблем: стратегічне, тактичне, оперативне;