Еволюційні та революційні форми суспільного розвитку

спосіб (уклад) життя, свої види господарської діяльності, свої обряди, традиції, свою збірну

назву. Народності утворювались як на основі розкладу первісного устрою і заміни його

рабовласницьким (наприклад, у Римі, Стародавньому Єгипті), так і на базі переходу від

первісного до феодального суспільства в тих країнах, яким рабовласницький лад не був

властивий (наприклад, в Україні, Росії).

Процес ліквідації економічної роздробленості, зміцнення господарських зв'язків між

окремими народностями, об'єднання місцевих ринків всередині тієї чи іншої держави в

загальнонаціональний та інші фактори привели до появи більш зрілої, розвиненої

соціально-етнічної спільності людей — нації.

У літературі немає чіткого визначення поняття "нація". Немало

вчених висловлюють сумнів щодо можливості дати більш-менш

прийнятне визначення нації, посилаючись на виняткову

складність, суперечливість та своєрідність цього феномена,

зокрема, на динамізм та неоднозначність специфічних ознак даної історичної

спільності людей. Визначення, які в літературі можна знайти, тісно пов'язані з

різноманітними теоріями нації. Умовно 'їх можна поділити на кілька основних груп:

психологічні, культурологічні, етнологічні та історико-економічні.

Засновниками психологічної теорії нації є французький філософ та історик Е.Ренан і

австромарксист О.Бауер. У психологічних концепціях закономірності формування та

розвитку націй розглядались як похідні від свідомості і психіки окремої особистості,

"психології народів". Так, в ренанівському трактуванні "нація — це душа, духовний

принцип", що формується шляхом "узгодження" та "солідарності", утворюваної чуттям

минулих та майбутніх поколінь. О.Бауер вважав, що нація являє собою "сукупність людей,

спільністю долі згуртованих у спільність характеру". Ще один представник психологічної

теорії, М.Кареєв, розглядав націю як групу, що виникає із "безпосередньої психологічної