Еволюційні та революційні форми суспільного розвитку
управління до універсальної, плюралістично-гуманістичної системи цінностей як способу
самореалізації етносоціального потенціалу особистості. Неупорядковане, стихійне,
реалізуючись за допомогою свідомої діяльності людей, органічно взаємопов'язане з
вільним, етнічно індивідуальним самоутвердженням особистості, має в собі значні
можливості для вибору людиною різноманітних форм, цілей реалізації свого
етносуспільного потенціалу, робить її діяльність у сфері суспільних відносин,
етносуспільного буття менш обтяженою межами традиційного соціального детермінізму, в
той час як жорстко організоване часто звужує можливості сенсожиттєвих форм свідомої
внутрішньої самодетермінації, самореалізації етнічності. Процеси об'єктивної саморегуляції
етносуспільного буття можуть бути продуктивнішими для його розвитку, ніж жорстка
командно-адміністративна система управління ним, авторитарна організація
етносуспільного буття, в основу яких нерідко покладені суб'єктивізм, волюнтаризм. Ці
процеси — природний фактор, джерело динамічного функціонування, саморегуляції
етносуспільного буття, розвиток якої здійснюється через постійний перехід
неупорядкованого в упорядковане, нестійкого в стійке, неконструктивного, руйнівного в
конструктивне, творче — і, навпаки. Це процес, у ході якого об'єктивна саморегуляція,
руйнуючи, будує передумови для створення, утвердження цінностей етносуспільного буття,
а будуючи, створюючи, обумовлює їхнє руйнування.
Жодна свідома регулятивно-саморегулятивна діяльність не може бути ефективною, якщо
вона протистоятиме розвитку внутрішніх тенденцій, процесів об'єктивної саморегуляції
етносуспільного буття як саморегульованої системи, нав'язуватиме їм шлях розвитку.
Оптимі-зація такої діяльності можлива лише за умов, коли суб'єкти максимально глибокопроникнуть у сутність тенденцій, процесів об'єктивної саморегуляції етносуспільного буття, що зумовлюють саморозвиток етносуспільного потенціалу і на цій основі сприяють повноцінному та багатогранному власному їхньому розвитку як саморегульованої системи.
Таким чином, об'єктивна саморегуляція, її складові містять в собі як конструктивні, творчі,
так і руйнівні моменти. Через це будь-яка абсолютизація ролі неупорядкованих, стихійних,