Еволюційні та революційні форми суспільного розвитку

матеріал без форми, з якого творять, простий камінь, котрий потребує різб'яра. Уява Ніцше

змальовувала образ "надлюдини", героя, який стоїть "поза добром і злом", зневажає мораль

більшості. Головним принципом і рушійним мотивом діяльності такої людини є воля до

влади. Заради цього все можливе, все дозволене, всі засоби добрі, все виправдано.

2. Ліберально-демократична концепція (Е.Фромм, Х.Арендт, Е.Ле-дерер) виникла у 30-і

роки нашого століття як результат розчарування ліберальної інтелігенції та її страху перед

фашизмом. Ліберальні філософи стверджували, що класова самосвідомість пролетаріату

ослабла, що місце організованого класу займає аморфна і безлика маса, яка складається із

відчужених один від одного індивідів, які легко піддаються впливу користолюбної меншості.

Отже, якщо аристократична концепція зображає масу як сукупність агресивних

заколотників, то представники цієї концепції розглядають її як конгломерат зневірених

індивідуалістів, які сліпо йдуть за "вождем".

3. Третя, мабуть, найпопулярніша, зараз концепція (Д.Рісмен, Д.Макдональд та ін.) виникла

у США після другої світової війни як відображення внутрішньої суперечливості культури.

Творці цієї теорії в минулому вірили, що виховання підніме загальний політичний та культурний рівень народу. Але життя не виправдало таких сподівань. Так, зростання загальноосвітнього рівня

американців саме собою не супроводжувалося зростанням їхньої політичної та культурної

активності. Звідси — уявлення про масу як пасивну більшість напівосвічених людей, які є

опорою всякого конформізму.

Еліта, — робить висновок американський публіцист М.Харрінгтон, — розбещує маси й

отримує таким чином прибуток і владу, але сама еліта також розбещується масами,

оскільки вона створює неповноцінну культуру. Результатом цієї діалектики є занепад усього

суспільства.

Таким чином, кожна з розглянутих концепцій має як свої вади, так і раціональні моменти.

Не погоджуючись повною мірою з жодною з них, автори вважають, що народ завжди був і є

творцем історії, хоч іноді ставав її маріонеткою. І тому в переломні періоди історії, під час