Еволюційні та революційні форми суспільного розвитку

функціонуванні етносуспільного буття як саморегульованої системи, слід, на нашу думку,

відмовитись від погляду, згідно з яким стихійне часто зводять виключно до негативного.

Такий погляд применшує значення невпорядкованих, стихійних зв'язків, які поряд з

упорядкованими факторами завжди виступали необхідною умовою духовно-практичного

освоєння етносуспільного буття, світу в цілому. Етносуспільне буття — складна,

суперечлива реальність, природно-історичний процес. Тому будь-яка абсолютизація

процесу розвитку етносуспільного буття як свідомого, організованого, регульованого і

саморегульованого процесу, здійснюваного на грунті планомірного витіснення

невпорядкованих взаємозв'язків упорядкованими, видається однобічною. Нове бачення ролі

чинників процесу об'єктивної саморегуляції етносуспільного буття пов'язане з

переосмисленням значення в ньому його основних складових, подоланням уявлень про

стихійне, неупорядковане, нестійке як руйнівне начало, яке протистоїть практиці розвитку

етносуспільного буття і має бути подолане в процесі соціального управління та

усвідомлення того, що названі складові об'єктивної саморегуляції досліджуваної системи можуть виступати як конструктивний, творчий механізм саморозвитку, етносуспільного

буття, особистості. Усі складові процесу об'єктивної саморегуляції етносуспільного буття

виступають як природна і необхідна сторона його саморозвитку, саморегулювання.

Неупорядковане, нестійке (як результат дії процесів флуктуації), виступаючи фактором

об'єктивної саморегуляції етносуспільних процесів, створює передумови для утвердження

полісистемної моделі детермінант, яка допускає паритетну взаємодію кількох чи багатьох

параметрів у розвитку етносуспільного буття, що є основою самопід-тримки,

самовідновлення етносоціального потенціалу суспільства. У свідомому,

духовно-практичному освоєнні світу неупорядоване пов'язане з свободою,

альтернативністю прийняття рішень, передбачає можливість багатоваріантної діяльності

етнічної індивідуальності за освоєння етносуспільного буття на основі ускладнення,

збагачення серії вибору, сприяє переходу від безособистісно-інституціональної системи