Формування героїчної особистості, характеротворення героя у романі І.Багряного Тигролови
Справедлива кара спостигнула мучителя і губителя людських душ, майора ОГПУ-НКВД Медвина, який побудував свою кар’єру на крові й кістках людей. Проте це, звичайно, на вихід – знищити одного – двох конкретних негідників, до на їх місце стануть сотні інших, виплеканих тоталітарним сталінським режимом.
Перед героями роману, особливо перед головним – Григорієм Многогрішним, постійно постає проблема морального вибору. Відмовитися від рідного й близького, від України, животіти, а не жити, чи залишитися вірним своїм переконанням, але пройти через це всі кола пекла у сталінських катівнях та на каторзі? Григорій, нащадок славного гетьмана. Як справжній лицар духу, обирає найважче. Навіть не думаючи про небезпеку, сірки приймають у свою сім’ю врятованого юнака – земляка, як рідного сина. Мед вин теж робить свій вибір. Заради кар’єри стаючи на шлях підлості і нелюдської жорстокості. Розплата за це відповідна – страх протягом усього життя, неспокій і нікчемна смерть.
Час від часу перед Григорієм Многогрішним дуже гостро постає проблема виживання – фізичного і морального. Вирішує він її кожного разу лише завдяки надзвичайній волі до житті і цілеспрямованості.
Багато сторінок роману присвячено описам природи, полювання, життю людей серед дикої природи. Тоді неминуче постає проблема стосунків людини і природи. Тайга велика і прекрасна, надзвичайна багата, але сувора до тих людей, що не знають її законів і таємниць, які не рішучі, не витривалі, не працьовиті, не сміливі.
Для людини розумної, спостережливої, чутливої до краси природа є джерелом естетичної насолоди.
Ще одним важливим символічним образом у романі “Тигролови” є природа.
Природа – то колиска людської цивілізації. Завжди вона давала людині матеріальний достаток та насолоду від спілкування з нею. І при дбайливому до себе ставленні віддячувала стократ. Ще Г.С.Сковорода закликав жити в гармонії з природою. Але природа для слабких духом. Невмілих та недосвідчених може бути жорстокою, навіть згубною.
У романі І.Багряного “Тигролови” пейзажам приділено багато уваги. В основному це опис далекосхідної тайги, і починається він з напівгумористичної легенди про те, як Господь створив це дивовижний край.
Детально, із знанням справи описує І,Багряний чотирьох’ярусну тайгу, хребти й становики, що міняють свій колір, річки, паді й водоспади, наводить легенди про походження їх назв.
З любов’ю й неабиякою художньою майстерністю описує автор лісових мешканців, інколи ледве не від їх імені. Природа у письменника завжди жива й одухотворена.
І. Багряний зображує природу в різні пори року, в різний час. Дика вона, могутня і часто страшна. Можна згадати чимало епізодів, коли герої роману опинялися на грані смерті чи у великій небезпеці. Детально описує письменник, паутів – страшне лихо для людей і всіх лісових мешканців. Читачеві стає зрозуміло, що виживають в таких умовах сильніші.
І все ж воля людини, її працьовитість перемагають. Недаремно цей край називали “золотим Ельдорадо”. Дійсно, багата землі, ліс і вода давали людині все, коли вона докладала своїх зусиль. Біда лише в тому, що одні люди не дали спокійно жити іншим, нав’язали нову суспільну систему й загубили усі здобутки. Так розпалася “Сіркова держава”, і тільки її залишки ховалися в густих нетрях від заздрісного й хижого ока власть імущих.
Таким чином, природа в романі “Тигролови” є також одним з головних узагальнених образів і служить прекрасним фоном для розгортання сюжету та образотворення, підкреслення рис характеру героїв.
Отже, природа – це оточуючий нас світ, подеколи дуже суворий. З іншого боку, і людина може ставитися до нього надто жорстоко. Григорій, наділений чудовими людськими якостями, зумів знайти спільну мову з тайгою, зробити її своєю союзницею, другом.Приваблюють щирістю і дружністю, родинні стосунки у сім’ї Сірків. Вони ґрунтуються на глибокій повазі й любові один до одного. взаєморозумінні, намаганні бути однією мужньою командою. Особливе значення це має на полюванні. Тут один схибить – інші можуть постраждати. Батьки вболівають за дітей, змалку навчили їх усього, що вміли й знали, щоб ті могли вижити в суворих умовах далекосхідного краю. Мати виховала в дітей любов до незнаного ними далекого краю предків – України, зберігши весь уклад українського життя - одяг, хатнє убранство, свята, пісні й перекази! Діти – Грицько і Наталка – люблять і поважають батьків та одне одного. хоч інколи суперничають і змагаються у мисливській вправності. Вони готові щомиті прийти одне одному на виручку, свято додержують предківських звичаїв, шанують свята й обряди, народні пісні. Збудована на високоморальних засадах родина Сірків дає притулок незнайомому, але, судячи з першого вчинку, благородному юнакові, який виявився ще й земляком. Вона забезпечує його всім необхідним, бере на полювання, щоб той не відчував себе утриманцем. Отже, ставлячи проблему родинних стосунків, автор утверджує, що сім’я міцна тільки та, де взаємини будуються на любові та повазі, на вироблених віками традиціях і звичаях, на принципах гуманізму і добра.