Формування героїчної особистості, характеротворення героя у романі І.Багряного Тигролови
На перший погляд “Тигролови” можна вважати соціально-побутовим романом про мисливців в Уссурійській тайзі. Проте в основу його покладено враження письменника від перебування у таборах ДВК “Дальнєвосточного края).
Тому звернемо увагу на політичний бік “Тигроловів”, на ідеологічний конфлікт – зав’язку роману, що бере початок із радянської молодості І.Багряного – між людською одиницею і тоталітарною системою. В Романі автор яскраво змальовує людину і величезну тоталітарну систему, пригнобити людську силу та незламність духу. В образі людини в романі постає мужній Григорій Многогрішний, а в образі тоталітарної системи Багряний показує слідчого Медвина та його прихильників. Автор блискавично змальовує перемогу людини над тією системою, тобто перемог добра над злом.
Захоплююче стрімко розгортаються події роману, напружено розвивається конфлікт. Сюжет “Тигроловів” насичений надзвичайними подіями, несподіваними крутими колізійними поворотами, динамічним їх розгортанням. Читач перебуває у постійній напрузі: втечі, переслідування, атмосфера таємничості, загадковості, сенсаційні випадки чи повідомлення. Сміливі припущення й розгадування поглинають увагу, стираючи гран імідж уявним і дійсним світами.
“Тигролови” І.Багряного за жанром – пригодницький роман. Здоров’я, силу, лицарство і любов до людини та до свого народу – такі риси, знаходить критик Юрій Шерех у “Тигроловах”, вважаючи, що письменник цим твором “стверджує жанр українського пригодницького роману, українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіма ідеями, почуттями, характерами. Цим він говорить нове слово в українському літературному процесі” [цит. за 25; 44-45].
Щедра і прихильна критика у німецькій пресі свідчить, що “Тигролови” стали новим і саме українським – словом у пригодницькому жанрі світової літератури.
Як відзначає О.Ковальчук, “Тигролови” вигідно контрастують з намивом бездарної, млявої української радянської прози для підліткового та юнацького віку, яка систематично відбиває у своїх адресатів охоту до читання взагалі.
“Роман чарує справжнім шармом пригодницького жанр: динамічним розгортанням подій, благородством поведінки головних героїв, їхнім умінням знаходити вихід з численних екстремальних ситуацій, торжеством справедливості”. [15; 38].
Таким чином, багато вчених, а зокрема: О.Ковальчук, Ю.Шерех та інші вважають, що “Тигролови” І.Багряного без жодного сумніву – пригодницький роман, оскільки “Тигролови” не повністю вкладаються в жанрове визначення “пригодницька повість”.
2.2. Особистість і тоталітарне суспільство у романі І.Багряного “Тигролови”
“Тигролови” – роман багатоплановий, та передусім це твір-протест проти порушення елементарних людських прав.
Автор зумів показати усі недоліки тоталітарного режиму, впливу на долю окремої людини – молодого українського інтелігента інженера-авіатора Григорія Многогрішного; показ жорстокості й ницості прислужників режиму; змалювання побуту і традицій нащадків переселених у тайг українців; романтичного кохання Григорія і Наталки. Це відображено і в композиції.
Композиція роману зумовлена жанровими особливостями: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючи назви: “Дракон”, “Світ на колесах”, “Навзаводи зі смертю”, “Заколот і капітуляція”, “Бог кохання”, “Весела робінзонада”. “Не ходи босий” та інші. Вони сповна відображають “ритми” життя головного героя. Поза сюжетні елементи – пейзажі. Портрети, сценічні моменти – завжди романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліне, описи, краєвидів на Зміїній та Голубій Падях. Інтер’єри подано точно й барвисто, з багатьма промовистими деталями. Цікаві історичні екскурси. Що їх вкладено в уста різних персонажів.Важлива роль належить експозиції зі своєрідно запрограмованою ідеєю твору. Поїзд-дракон, якого веде паровоз – голова “Йосиф Сталін” і підпихає демон “Фелікс “Дзержинський”, який має черево, “натоптане вщерть” тисячними жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, в небуття. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює загрозу нищення, яка стала реальною для громадян великої радянської імперії. Та ось зринає на обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами українська розлога пісня. Вона “здіймається на крила”, “лунає і б’є крильми над стіною дракона”, “мелодія стає дедалі потужнішою, кипить, вирує.”[цит. за 25; 49] і оскаженілі вартові безсилі спинити її. Бо то – глос невпокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.