Формування героїчної особистості, характеротворення героя у романі І.Багряного Тигролови
О. Шугай, у своїх дослідженнях переконливо доводить, що одрази головних героїв І.Багряний творив із самого себе, з власної біографії. Нелегкий життєвий шлях, на думку літературознавця, найбільше підштовхнув письменника до створення національного героя. [ ; 133].І.Багряний вірить у здатність людей, а не економічних чинників впливати на перебіг історії, тому й вітає прихід надлюдини у доброму розумінні цього слова. Він мріяв про людину з “високою стелею”, людину, цільну, хорошу й сильну, ніжну й вольову, невіддільну від свого народу, про велетнів, здатних створити Нову Україну.
Сильні, відважні особистості є обранцями Бога, з ними завжди благословення, сприяння, посмішка долі. У “Тигроловах” ця ідея виражена в низці прислів’я, таких як: “Бог не без милості, козак “не без щастя”, “Сміливі завжди мають щастя”, недарма ж “іноземці вказують на шляхетність та доблесть” як провідні мотиви цього твору. Саме сміливі є елітою, справжньою аристократією. Належність героїв І.Багряного до нової аристократії також базується на твердості їхніх переконань, оптимістичному настрої, видатних особистих якостях.
Важливою рисою сильної, гуманної особистості творів І.Багряного є усвідомлення свого покликання. Призначення. Григорій Многогрішний сприймає себе лідером, провідником мас, будителем національного духу.
Проявом особистісності світовідчуття головних героїв І.Багряного є індивідуалізм. Вони не тільки обходяться без чужої допомоги, але й постійно допомагають іншим, слабшим від себе. Це простежуємо і в романі “Тигролови”.
“Справжні” герої І.Багряного не здатні на зраду, із загостреним відчуттям несправедливості. Утікач, аретоант Григорій Многогрішний з “Тигроловів” переконаний, що єдиний злочин. Скоєний ним – крадіжка горіхів у бурундука (герой бере їх після кількох днів виснажливої втечі, переслідування).
Мабуть, він не перестав думати, так і після вбивства свого колишнього слідчого, майора Медвина.
Такою в романі постає і сім’я Сірків, у яких живе Гриць у тайзі. Світ суворості, приниження їм осоружний, вони висміюють і заперечують його. [4; 67-70].
Сірки послідовні в дотриманні власних законів: гостинності, права власності, релігійності, вдячності. Поваги до старших солідарності, працьовитості. Для них компроміс із собою, совістю – гріх. Панує непереборне прагнення душевної чистоти.
У “Тигроловах” письменник розгорнув ідею страдницьких мандрів. Переживши юнацьку віру в національну революцію і чорне розчарування від її ідеалів у 1930-их рр.., він шукав докази невмирущості свого народу, грунту для подальших надій на його світле майбутнє. Саме такими були далекосхідні українці – люди, які зберегли національну гідність. Традиції і загартувалися в двобої з природою. [4; 67-70].
Таким чином, справжній герой І.Багряного – це людина з великої літери, гуманна, героїчна особистість, яка прагну чогось вищого надприродного. Саме таким є Григорій Многогрішний – людина чесна, принципова, вимоглива до себе і оточуючих, це людина, в якої загострене відчуття несправедливості, це людина. Яка не може терпіти зраду. Це людина, яка ніколи, і ні від кого не чекає допомоги, а навпаки намагається допомогти слабшим від себе і в цьому йому Бог допомагає.
РОЗДІЛ ІІ. СЮЖЕТНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ
2.1. Жанр пригодницького роману у творчості І.Багряного.
Життя І.Багряного сповнене небезпеки і суцільного дискомфорту. Але незламною була віра письменника в перемогу сил добра над силами зла, розбрату. Саме цим світлоносним цілющим оптимізмом пройшла усі його творчість у тому числі роман “Тигролови”. Задум твору виношувався під час перебування автора Баклагу, коли, втікаючи з концтабору, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців – звіроловів, нащадків вихідців з України. Саме автор згадував: “Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Асе це, сказати щиро, було мені навіть цікаво”. [цит. за 25; 44]. З цієї цікавості, очевидно й народився 1943 року пригодницький роман “Тигролови” (первісна назва “Звіролови”)”.
Пригодницька повість як літературний жанр має власні. Суто умовні (як, зрештою, у всіх літературних жанрах) формальні ознаки, що з-поміж них на перше місце слід поставити чіткий поділ персонажів на дві категорії: позитивних та негативних, а також обов’язкову кінцеву перемогу доброго начала на злим. [12; 5].Проте “Тигролови” не повністю вкладаються в жанрове визначення “пригодницька повість”: автор сполучає пригодницький сюжет із описами далекосхідної природи, і край образні (пейзажні) дигресії споріднюють його з популярним у 20-их роках канадським прозаїком Дж. О.Кербудом. З Кербудом єднає українського письменника й екзотика, суворого недослідженого краю (у Кербуда – це Далека Північ у Багряного – Далекий Схід) і мотив гонитви (тільки в І.Багряного герой не женеться, а мусить утікати й переховуватися). , і одраз дівчини, що виросла серед незайманої природи та має таку саму незаймано-чисту душу. Обох письменників підносить над рівнем ужиткової пригодницько літератури, вміння малювати природу. Однак, зміст “Тигроловів багатий, ніж зміст повістей Кербуда, однак для Багряного, як, до речі, і для його читачів, багато важить третій – перші два – пригодницький сюжет і пейзажні гресії) аспект повісті – її ідеологічна спрямованість: як позитивні, так і негативні персонажі твору Багряного виступають як носії певних ідеологічних комплексів. Досить сказати, що головний Геро Тигроловів” Григорій Многогрішний – це політичний в’язень, що втік із транспорту, а його переслідувачі – чекісти. [12; 6-7].