Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби

Як дослідник життєвого й творчого шляху В.Винниченка, Григорій Костюк у книзі "Володимир Винниченко та його доба" розкриває творчість талановитого письменника. Предметом його дослідження стали життєвий шлях, проблематика, головні герої, хронотип та поетика творчості В.Винниченка.

Живучи за кордоном, письменник видав у 1971 р. в Мюнхені книгу "З літопису літературного життя в діаспорі", в якій аналізує розвиток літератури в середовищі українських письменників, які емігрували за кордон і творчо працювали за межами батьківщини. Також у 1987 році в Едмонтоні вийшла книга спогадів Григорія Костюка "Зустрічі і прощання" (Книга перша), в якій згадується літературний процес на Україні 20-30-х рр. та сумна доля політв’язня в сталінських сибірських концтаборах. Автор подає цікаві нариси про Воркуту, з деякими спогадами про голодомор 1933 р. та терор 1938 року, розповідає про своїх товаришів та про нові знайомства. У створенні цих спогадів постійним і беззмінним помічником була дружина Григорія Костюка Раїса Олександрівна. А у 1989 році ця книга відзначена премією фундації Т.О.Антоничів (США) [2, c. 689-692].Отже, бачимо, що письменника все життя хвилювала Україна, її доля, рідна мова. Його творчість заслуговує на увагу сучасних науковців, дослідників Луганщини, адже деякий час вчений плідно працював у Луганському педінституті й листувався з літературознавцями нашого вузу. На жаль, поки що широкому колу українців Григорій Костюк мало відомий або ще й зовсім не відомий. Але будемо сподіватися, що його постать літературознавця неодмінно розквітне на українській землі і ми ще немало зможемо почути про Григорія Костюка як невтомного популяризатора української літератури за рубежем.

Костюк Г. О. Зустрічі і прощання.Спогади.— Кн. 1.— Едмонтон, 1987.

Міхно О. А. Пам’ятний для мене Луганський педінститут // Бахмутський шлях.— 1998.— № 5.— С. 15–18.

Назад до Програми

Смітюх Тетяна

(Луцьк)

ТЕМАТИКА ДІЛОВИХ ЛИСТІВ-ПОСЛАНЬ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Андрей Шептицький, як відомо, залишив по собі величезну творчу спадщину, вагоме місце в якій належить листам-посланням. З огляду на стильову різноманітність вирізняємо дві групи послань: 1) власне пастирські листи; 2) твори, написані митрополитом від імені Митрополичого Ординаріяту. Останні займають важливе місце серед ділової кореспонденції керівництва УГКЦ та вирізняються своєрідною побудовою (подібні до ділових записок, повідомлень, розпоряджень). Сам автор називає їх «зарядження та оповістки».

Однією з особливостей таких текстів є тип адресата. Всі вони призначені духовенству, а саме: «Отцям-Душпастирям», «богословам», «Священикам», «Всеч. Духовенству», «Деканальним урядам», «Парохіяльним Урядам Архиепархії». Залежно від мети написання розглядувані листи можна поділити на листи-повідомлення, листи-нагадування, листи-прохання, листи-накази, листи-оголошення. Щодо тематики ділових листів, то можемо вирізнити такі основні групи: листи, тематика яких зумовлена літургійним роком («В справі Евхаристійного Тижня» [296], «У справі культу Найсол. Серця Христового» [392], «Диспенза відправляти Службу Божу Св. Йо. Золотоустого в середи і п’ятниці Вел. Посту» [326]); листи про літургійне життя священиків і дяків («В справі обняття душп. посади» [39], «В справі особового стану ОО. Душпастирів і дяків» [259], «В справі дяків» [214]).

Із попередньою групою пов’язана група листів, темою яких є богословська освіта пастирів («В справі свячень» [90], «В справі свячень питомців після ІV.р. богословії» [164], «В справі кваліфікацій священиків» [259], «У справі передординаційних і передконкурсових іспитів» [326], «У справі провірки докторських дипломів» [328]).

Особливо турбувало митрополита питання освіти молоді. Вивчення релігії велося не тільки у богословських навчальних закладах, а й у світських поряд з іншими науками («В справі навчання релігії» [30], «В справі духовних вправ у школах» [90], «В справі фахової освіти ремісн.— промисл. молоді» [117]).

Наступна група листів присвячена церковно-адміністративним справам («В справі даних до нового Шематизму» [40]).