Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби

Мовчан Р. Проза Валер’яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль. // Дивослово.— 2000.— №1.— С. 52–56.

Підмогильний В.Оповідання, повісті, романи.— К., 1991.— С.51–59.

Фройд З. Вступ до психоаналізу.— К., 1998.— 568 с.

Назад до Програми

Василик Ірина

(Кам’янець-Подільський)

ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТИЛІСТИЧНОГО ОДИВНЕННЯ У ЗБІРЦІ СЕРГІЯ ПАНТЮКА

"ХРАМ ХАРАКТЕРНИКІВ"

Прийом одивнення (увиразнення образів, картин, характерів, деталей; опис об’єкту як перший раз побаченого [1, 188-189]) реалізується у літературному творі на різноманітних структурних рівнях. Це дає підстави для класифікації одивнення як звукового, стилістичного, синтаксичного, композиційного, структурного та одивнення засобів поетики.

Стилістичні фігури у буквальному розумінні є початково одивненими, але не можна розуміти будь-яку стилістичну фігуру як одивнення. Так анафора у чистому вигляді втратила ефект одивненості. Але Сергій Пантюк у своїй поезії відновив експресивну своєрідність цієї фігури при взаємодії з одивненими засобами поетики, що надало їй нових емоційних забарвлень: "зорі відриваються від землі / і летять у нічну безодню / як ваші відтяті голови / як ваші підрубані душі" ("Інструкція до інтродукції") [3, 4]. Подібна деавтоматизація стилістичних фігур та наділення їх одивненістю визначають поезії С.Пантюка як твори, в яких одивнення на даному рівні є абсолютним. Аналогічні процеси відбуваються при введенні у текст одивнених паралелізмів. При втраті фігурою індивідуальної експресії художня умовність або має бути відновлена, або винайдена у художньому потенціалі нових стилістичних фігур. Зазначимо, що С.Пантюк розширює діапазон випадків стилістичного одивнення, задіюючи обидва шляхи.На сьогоднішній день маємо реципієнта, незвиклого до алітерації, амфіболії, а особливо до відлунювання, що ними оперує С.Пантюк у збірці "Храм характерників". Стилістичні фігури, поширюючи на загальну картину ефект "дивності", по-перше, гальмують процес сприйняття, а по-друге, створюють певні вимоги щодо художніх засобів, які включають у себе. Таким чином, алітераційність у словах "хвилі хурделиці / мов хрускіт хрящів" ("Трепанація душі") [3, 14] є певною авторською метою, тобто вона зумовлює вибір засобів поетики, їхню семантичну та емоційну наповненість. Саме алітерація як зразок стилістичного одивнення є найбільш застосованою у збірці. Нагромадження одивненої алітераційності у поезіях характеризується рисами градації, виразність якої при такому застосуванні посилюється.

Одивнені стилістичні конструкції у вірші "Астрологічний екстаз" творить мелодію твору, носієм такої одивненості є, зокрема відлунювання: "Покровителю мій, / Водолію, / волію, / олію…" [3, 11]. У своїй манері побудови фігури відлунювання C.Пантюк подібний до В.Маяковського з його футуристичними експериментами.

Але найбільшою виразністю та нетрадиційністю у поезіях Пантюка володіє одивнена амфіболія: "Під загрозою деформації / Все сприймається у проекції — / Від кремації й ексгумації / До реакції та ерекції" ("Ремінісценції з власного і не зовсім") [3, 6]. Нагромадження подібних однорідних елементів відбувається у кульмінаційних частинах твору, що підвищує напруженість емоційного тла та оновлює його. Потрібно зазначити, що, послуговуючись стилістичним одивненням, С.Пантюк у певній мірі наслідує традиції футуризму.

Властивою є взаємна деавтоматизація між одивненими стилістичними фігурами та художніми засобами, тобто одивненість одного елемента динамічно переходить в одивненість іншого.

Важливу виражальну роль в одивненні стилістичних конструкцій відіграють звукові асоціації. Це особливо стосується фігур, що створюють однорідні цілісні звукові системи (алітерація, звуконаслідування). Тобто у С.Пантюка відбувається зіткнення двох різновидів одивнення: стилістичного та звукового.