Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби

Були спроби пояснити основну ідею письменника як віру у вирішальне значення техніки для прогресу людства [5, с. 556]. При цьому Сонячна машина розглядається як символ науково-технічного прогресу. Але ж не сам винахід привів до щасливого завершення історії. Це засвідчує картина розкладу суспільства відразу по його перемозі. І лише коли людство оновилося морально, воно зробило позитивним і апарат. Тобто не винахід робить людство кращим, а навпаки: лише людина здатна облагородити його. Саме ірраціональний порив, що охопив людство, його цілеспрямоване прагнення діяти, працювати призвело до створення нового суспільного ладу. Тобто свідомість визначила буття. І це писав колишній марксист!

Марксистський соціалізм у винниченківській редакції був утопією. Очевидно поступово він перестав його задовольняти. І тоді В.Винниченко почав створювати нову універсальну теорію. Цього разу морально-етичну (увага до подібних проблем у нього помічається ще з п’єс 1910-х років). У "Сонячній машині" вона проявилася в способі оновлення суспільства через моральне удосконалення людей. Згодом ці ідеї вилилися в утопічне вчення про конкордизм, положення якого намагався дотримуватися сам автор в особистому житті.

Отже, "Сонячна машина" — це все ж таки утопія, але утопічною ідеєю тут є вже не соціалізм (як це було у раннього Винниченка), а зародок нового етико-морального вчення, яке, певно, і було створене, щоб замінити останній після розчарування у ньому. Не дарма І.Лисяк-Рудницький говорив, що В.Винниченко належав до людей, які не можуть жити без утопії [4, с. 108].

Білецький О. "Сонячна машина" В.Винниченка // Критика.— 1928.— №2.— С. 31–43.

Винниченко В. Сонячна машина.— К.: Дніпро, 1989.

Зеров М. "Сонячна машина" як літературний твір // Зеров М. Твори в двох томах.— К.: Дніпро, 1990.— Т. 2.— С. 435–457.

Лисяк-Рудницький І. Суспільно-політичний світогляд Володимира Винниченка // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе.— К.: Основи, 1994.— Т. 2.— С. 95–112.

Сеник Л. Перший український утопійний роман // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.— Вип. 5.— Львів, 1998.— С. 549—559.

Сиваченко Г. "Сонячна машина" В.Винниченка і роман-антиутопія ХХ сторіччя // Слово і час.— 1994.— №1.— С. 42–47.

Назад до Програми

Боброва Інна

(Луганськ)

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРИГОРІЯ КОСТЮКА

Григорій Костюк відомий не лише як визначний діяч освіти, науки, але й як літературознавець, літературний критик.

Григорій Костюк народився 25 жовтня 1902 року в селі Боришківці біля Кам’янця-Подільського. Ще в роки навчання у гімназії Григорій Костюк почав писати вірші, а пізніше зацікавився літературознавством. Наслідки роботи університетських студій виявилися у виданні у 1931 році першої наукової праці про життя і творчість Панаса Мирного.

Вагомим у творчому доробку Григорія Костюка є теоретична праця "У світі ідей і образів", ґрунтовний огляд діяльності об’єднання українських письменників у діаспорі, книжка про В.Винниченка та його епоху [2, c. 17]. За його редакцією і з його коментарями дійшли до читачів твори і щоденники В.Винниченка, п’ятитомник М.Хвильового, твори М.Куліша, В.Підмогильного, В.Плевака, П.Филиповича, М.Драй-Хмари.

На Луганщині Григорій Костюк відомий здебільшого як автор спогадів про тюремні роки і роки заслання "Окаянні роки" (1978 р.) та першої книги спогадів "Зустрічі і прощання" (1987 р.), у якій він розповідав про найвизначніші події літературного процесу на Україні 20-30-х рр., про своїх сучасників — видатних діячів української науки, літератури й суспільно-політичного життя даного часу. Відомий він і як автор книги "Сталінізм в Україні" (Генеза і наслідки), вперше виданої українською мовою тільки в 1995 році у видавництві "Смолоскип".