Особливості народногосподарського комплексу України

У сучасному світі народногосподарський комплекс будь-якої країни, в т.ч. і України, є складовою частиною світового господарства, пов’язаною з ним міжнародними ринками товарів, капіталів, валюти, інформації і робочої сили, що проявляється у формуванні міждержавних економічних співдружностей та інтеграцій, у посиленні ролі транснаціональних корпорацій.

Для виникнення народного господарства обов’язкові, як мінімум, дві умови: 1) наростання і поглиблення суспільного, зокрема територіального поділу праці, який веде до виникнення різноманітних видів діяльності, спеціалізації територій; 2) формування міцних централізованих держав. За таких умов народне господарство з часом перетворюється у народногосподарський комплекс, тобто у таке територіальне утворення, у якому усі компоненти економічного життя – підприємства, заклади, галузі, окремі регіони функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні і духовні потреби суспільства.

Народногосподарський комплекс є серединною ланкою і початковою „точкою відліку” між двома граничними масштабами у геопросторовій організації господарства, верхньою межею якого є світове господарство, нижньою – підприємство. Існують різні форми суспільної організації виробництва, у яких беруть участь підприємства: концентрація виробництва, його спеціалізація, кооперування і комбінування.

Концентрація являє собою процес оптимального зосередження виробництва на великих підприємствах. Спеціалізація – це звуження профілю підприємства, орієнтація на виготовлення певного продукту, його частини або обмеження його окремою стадією послідовного технологічного ланцюга (наприклад, виготовлення деревних плит у меблевому виробництві). Кооперування – це регулярні, спеціально зумовлені зв’язки між спеціалізованими підприємствами, які є надзвичайно важливим чинником комплексного розвитку народного господарства як у цілому, так і на окремих територіях. Нарешті, комбінування являє собою зосередження на одному підприємстві кількох виробництв на основі спільної чи комплексної переробки певної сировини (лісокомбінат), її послідовної переробки (текстильний, металургійний комбінати), спільного використання енергетичних, транспортних чи складських засобів.

Всі елементарні клітини народного господарства поділяються на дві великі групи – підприємства й установи. Різняться вони тим, що підприємства виготовляють товари, а установи – надають послуги. Відповідно у народногосподарському комплексі виділяються два великих структурних підрозділи, дві сфери – виробнича і сфера послуг.

Виробнича сфера складається з окремих секторів (їх ще називають народногосподарськими галузями). Зокрема, це промисловість, сільське господарство, лісове господарство, рибальство, будівництво, транспорт, матеріально-технічне постачання, заготівля і збут тощо. За видом продукції, що випускається, галузі об’єднують у важку, легку й харчову промисловість. Сукупність галузей, які виробляють сировину, паливо, знаряддя праці, складає важку промисловість. До неї належать паливна, електроенергетична, металургійна, хімічна, машинобудівна, лісова і деревообробна, промисловість будматеріалів. До легкої відносять галузі промисловості, які виробляють товари народного споживання – одяг, взуття, тканини, парфумерію тощо. Харчова промисловість об’єднує галузі, що виробляють продукти харчування. Іноді для того, щоб розрізнити галузі за використанням їхньої продукції, вдаються до поділу галузей промисловості на галузі груп „А” і „Б”. До групи „А” відносять галузі, які випускають засоби виробництва, а до групи „Б” – товари споживання. У такому випадку до першої групи відносять галузі важкої промисловості та деякі – легкої промисловості, а до другої – харчову та деякі галузі важкої і легкої промисловості. У сфері послуг сектори не виділяються, бо чітку грань між ними провести важко, деякі їх складові частини відносяться одночасно до різних галузей (наприклад, торгівля, транспорт, побутове обслуговування).

Сектори виробничої сфери поділяють на галузі – широкі і вузькі. Наприклад, паливно-енергетична промисловість є широкою галуззю, а нафтовидобувна – вузькою.

Існує ще й поділ народногосподарського комплексу на структурні підрозділи. Замість двох – виробничої і послуг – виділяються три сфери: первинна, вторинна і третинна. До первинної сфери відносяться галузі і виробництва, пов’язані з добуванням і виготовленням сировинних необроблених продуктів; до вторинної сфери – переробні галузі та виробництва, а до третинної сфери – усі інші, особливо галузі сфери послуг.Міжгалузевий народногосподарський комплекс – це сукупність декількох галузей, які виробляють взаємозамінну продукцію (паливно-енергетичний) або послідовно переробляють певну вихідну сировину, включаючи її добування чи виготовлення (лісовиробничий, агропромисловий), або розв’язують важливу загальнодержавну економічну, соціальну чи іншу проблему (військово-промисловий, продовольчий комплекси).

Залежно від співвідношення між секторами виділяють типи народногосподарських комплексів, які визначаються за співвідношенням зайнятого населення і вартістю виробленої продукції двох ведучих секторів – промислового та аграрного.