Особливості народногосподарського комплексу України

Вступ

Народногосподарський комплекс України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на всій території.

Народногосподарський комплекс України протягом останнього десятиріччя ХХ ст. перебував у стані затяжної економічної кризи. Серед причин цього є й те, що він був частиною так званого єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, сформованого свого часу не на ринкових, а на соціалістичних господарських відносинах. Багато виробництв, що знаходяться на території України, мають неповний цикл, а зв’язки з підприємствами, які залишилися поза Україною і є ланками єдиного виробничого процесу, часто розірвані й втрачені. Господарство України здебільшого розвивалося екстенсивним шляхом. Це означає, що збільшення обсягів виробництва досягалося за рахунок кількісного приросту виробничої бази, а не якісного переоснащення її.

На даний час існуюча багатоланкова структура управління вугільною промисловістю не виправдовує себе. Галузь втратила керованість і зазнала великих втрат внаслідок недосконалості цієї структури. Крім цього, кам’яновугільна галузь дуже капіталоємна. Зокрема, Донбаське вугілля через складні гірничо-геологічні умови досить дороге, тим більше, що підприємства давно не реконструювалися. Багато проблем виникає у нашій країні із забезпеченням народного господарства вуглеводневими ресурсами власного видобутку з урахуванням збереження навколишнього середовища та вирішення соціальних питань, адже забезпечення ресурсами нафти і газу – основа енергетичної безпеки країни. Не приділено серйозної уваги формуванню ринкової інфраструктури агропромислового комплексу. АПК, як галузь з сезонним циклом виробництва й реалізації продукції, без сучасного ефективного середньо- й довгострокового кредитування просто не має перспективи. Неабияк впливає на фінансові результати господарств нерозвинутість у цілому аграрного ринку та відсутність чіткої стратегії розвитку сільського господарства, яка б спрямовувалась на формування справді ринкового середовища в АПК. У харчовій промисловості є низка нерозв’язаних проблем. Найболючіша – неповне завантаження потужностей. Населення України дедалі більше надає перевагу продуктам вітчизняного виробництва, які вигідно відрізняються своїми споживчими і смаковими якостями та виготовлені на натуральній основі.

Проблеми виховання, формування духовно-моральних якостей особистості, її соціалізації в суспільстві завжди були і залишаються одними з головних у виборі поступу суспільства. Складною проблемою залишається питання освітньої галузі. Як відомо, сотні тисяч наших спеціалістів з вищою освітою виїжджають за кордон у найрозвиненіші країни світу (США, Канаду, Німеччину, Ізраїль, Англію, Іспанію, Італію) і там, коли можна так сказати, або повноцінно „продають” свої знання, які отримали в Україні, або ж „закопують” цю вищу освіту, миючи в ресторанах посуд чи прибираючи квартири іноземців. Оновлення змісту освіти вимагає створення сучасних засобів навчання, побудованих на новій елементній базі, з широким використанням комп’ютерної техніки та інформаційно-комунікативних технологій.

Також причиною більшості сучасних гострих проблем вітчизняної економіки є неуважне ставлення до питань створення і захисту конкурентного середовища у відповідних сферах.

На народногосподарський комплекс України має великий вплив рівень розвитку продуктивних сил. Адже, від рівня розвитку продуктивних сил – факторів, які забезпечують потреби людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці, - залежать виробництво товарів та послуг, їх якість, оплата праці.

Тому народногосподарський комплекс України і його галузі потребують компетентного втручання та визначення перспективних завдань їх розвитку.

1. Теоретичні основи народногосподарського комплексу

З того часу як людина стала суспільною істотою, вона здійснює господарську діяльність. Господарство існувало вже тоді, коли первісні люди займалися збиральництвом дикорослих плодів, ягід, грибів, рибальством та полюванням з метою одержання продовольства, шкур, матеріалів, вчилися готувати сирі продукти до вживання, будувати примітивне житло – курінь, землянку, виготовляти мисливські чи рибальські знаряддя. Власне господарство з’являється там, де людина починає виготовляти, відтворювати чи відновлювати засоби праці, дбає про збереження землі, яку обробляє, одомашнює диких тварин, створює запаси продуктів для їх використання як предметів праці (наприклад, насіння культурних та дикорослих рослин). Отже, виробництво предметів споживання (харчів, одягу, взуття), предметів праці (палива, сировини, напівпродуктів) і засобів праці (інструментів, машин, устаткування) тощо, яке здійснюється індивідуально, сім’єю чи у суспільно організованих формах (общиною, колективно, з суспільним поділом та інтеграцією праці), називається господарством.Господарство (господарювання) тісно пов’язане з діяльністю людей, а саме з працею, тобто з такою доцільною діяльністю людини, в результаті якої виготовляються матеріальні чи духовні цінності та блага (товари та послуги), іншими словами – споживачі вартості. Праця є важливою стороною життєдіяльності людини, засобом її існування як біологічної і соціальної істоти, фундаментальною основою розвитку та виживання суспільства, створення суспільного багатства.