Місце Протестантизму В Національно-Культурному Русі XVI - першої половини XVII ст. (література і наука)

Засобом досягнення земного Царства Божого мислитель вважав свою педагогічну систему. Ґрунтована на ідеалах гуманізму, вона повинна поширитися на всі стани і народи, а спільні методи навчання — сформувати людей, котрі будуть розуміти одне одного, мати загальні цілі. Це стане основою для побудови суспільства злагоди та братерства. Тобто Коменський висунув ідею єдиної міжнародної системи освіти, вінцем якої бачив універсальне об’єднання учених світу — Товариство світла.

Активно пропаґував чеський мислитель свободу совісті, обґрунтовуючи її своїм етико-філософським вченням. У книзі “Ангел миру” (1667) він наполягав на розв’язанні будь-яких суспільних проблем, міжконфесійних та міждержавних конфліктів винятково мирним шляхом. Коменський навіть звертався до володарів Європи із закликами припинити переслідування інакомислячих, виявляти гуманність до полонених під час ведення війни, пропонував створити товариство милосердя, що опікуватиметься інвалідами війни, в якому бачиться ідея Червоного Хреста. Чимало поглядів Коменського, хоч би якими утопічними вони не здавалися, сприйняло багато суспільних діячів, використано при створенні масонських лож, деяких політичних організацій.

Окрему групу протестантських творів становлять релігійно-філософські та соціально-етичні трактати социніан, які також вирізняються широтою наукових знань, глибиною складних світоглядних проблем, їх гуманістичним тлумаченням. Загалом літературна спадщина социніан надзвичайно велика. Звернімося до найвідоміших в Україні авторів. Це, передусім, Андрій Вишоватий (1608-1678) — автор багатьох філософських, полемічних, наукових, поетичних праць. Більшість з них написана і побачила світ за кордоном. Головний твір Вишоватого “Про релігію, співвідносну з розумом” або “Релігія раціональна” (Мюнхен, 1665) — своєрідний гімн людині, її розумові, природним здібностям. Вишоватий — насамперед віруючий і, за ним, Біблія — єдине бездоганне джерело істини й знання. Але збагнути істину, Слово Боже, самого Бога без розуму, тобто тільки вірою, неможливо. “Хто стверджує, що вірить у те, чого зовсім не розуміє, той не знає, що значить вірити, і внаслідок цього не вірить, а лише вигадує”37. Автор продовжує гуманістичну лінію протестантської антропології. Звичайна людина в його трактаті змальована як уособлення багатьох чеснот і позитивних якостей. Особливу шану викликає в автора людина праці, котра нічим не поступається преставникам духовної еліти. Праця хлібороба, ремісника, торговця для Бога така ж достойна, як і священика. Висловлюючи новий погляд на людину, Вишоватий наслідує Лютера: “У шевця, коваля, селянина і у кожного є своє ремесло, посада і справа; усіх їх однаковою мірою посвятили у священики і єпископи”38. Гуманістичне розуміння людини зробило Андрія Вишоватого прихильником теорії двоїстої істини, яку він розв`язує на користь філософії та етики. За ним, світоглядні переконання особи можуть бути істинними навіть тоді, коли вони не ґрунтуються на Святому Письмі. Адже є істини очевидні, їх можна “брати з великої книги самої природи”. Їх доводить життєва практика або науковий досвід. Останній в нього піднімається на особливу висоту, стаючи, по суті, поряд з теологією. Велику увагу Вишоватий приділяв природничим наукам і математиці.Типовим філософським социніанським твором є трактат ученого і педагога Яна Крелля (1590-1636) “Про Бога і Його атрибути”. У творі переосмислено християнську неоплатонічну традицію у визначенні ідеї надприродного і розроблено пантеїстичне вчення. За автором, вічність, всемогутність, всеблагість Бога — не безмежні. Вони сягають лише того, що не суперечить природі, матеріальному світові. Святий Дух, у розумінні Крелля, — це духовна субстанція, присутня в усьому живому: в людях, тваринах, рослинах, повітрі. Вона здатна змінювати навколишній світ, надавати йому тих чи інших форм. Через Святий Дух матеріальне зближується з духовним, світ — з Богом. Вільнодумний потенціал поглядів Крелля особливо чітко простежується тоді, коли автор наполягає на своєрідній рівності матеріального і Божественного. Бог, на його думку, існує нарівно з матерією, світ такий же вічний, як і Бог. Тому акт творення, поданий в Біблії, потрібно розуміти як упорядкування Богом матерії39. Подібні погляди розвивали також Ян Волькер у творі “Про релігійну істину”, Андрій Вишоватий у своєму трактаті.

Чимало цікавих наукових ідей міститься у працях викладача Раківської школи Іоахима Стегмана, який 1630 року написав підручник з математики. Крім викладу самого предмета, подано відомості про десяткові дроби і логарифми, математичні прилади, згадано відкриття Коперніка, імена видатних європейських математиків. Оцінюючи наукові досягнення, автор погоджується з Вишоватим: “Як у житті, так особливо в науці чинимо мудро, коли наслідуємо природу. Вона вчителька всього життя”. У зверненні до Юрія Немирича, якому він присвятив частину твору, Стегман обґрунтовує практичну цінність науки: “Безперечно, поряд з політичною передбачливістю потрібні знання математики.., завдяки якій легко можна виміряти землі, укріпити фортеці, збудувати вежі, оборонні мури і воєнні машини”40.

Відомим у социніанських колах був Ян Ліциній Немисловський (1566-1633), автор підручника з логіки “Посібник для оволодіння вченням Арістотеля” (1586). Інший твір Ліцинія “Сентенції, необхідні у житті” (1589) — класичний морально-дидактичний збірник життєвих порад, покликаних навчити людину етичного, суспільно-корисного життя, привити їй любов до філософії, історії, поезії, наукової діяльності. Автор обстоював гідність розуму, цінність знання, засуджував гонитву за багатством, паразитичний спосіб життя. Серед сентенцій Ліцинія (а їх у творі понад 200), наприклад, такі: “Не полягає ні у багатстві, ні у силі достоїнства дерева, сіє силу свою розум у доброчесному саду”; “Науку шукай постійно: годує будь-які уста мудрість учених мужів”, “Якщо позбавлений багатств, — доблесть збагатить” та ін.41. Книжка Ліцинія — водночас своєрідний мовний підручник: одні й ті ж сентенції він подає одразу кількома мовами — латинською, польською, німецькою.