Місце Протестантизму В Національно-Культурному Русі XVI - першої половини XVII ст. (література і наука)

Миколай Рей залишив чимало поетичних творів. Це збірка сатиричних казок, байок та епіграм “Звіринець”. Разом з іншим твором — збіркою анекдотів “Жарти” — “Звіринець” витримав не одне видання (1562, 1564, 1574). Під вогнем сатири Миколая Рея перебувала і шляхта, і придворні, й духовенство. Особливо гостро засуджував він свавілля церкви. Це відображено у його сатиричній поемі “Коротка розмова між трьома особами: паном, війтом і плебаном”, що вийшла у 1543 р. під псевдонімом Авраама Рожка. Поема — своєрідний політичний діалог, світоглядна дискусія з багатьох актуальних тем.Твори Миколая Рея були надзвичайно популярними в Західній Україні. Майстерно розробляючи жанри сатири і мораліте, Рей домігся значно більшого пропаґандистського ефекту, ніж ґрунтовні трактати інших протестантських авторів. Легкий літературний жанр знаходив широку аудиторію, проникав не лише в елітарні, а й демократичні прошарки.

Особливу популярність в Україні мала збірка проповідей Миколая Рея — “Постилла” (Краків, 1557, 1560, 1566, 1571, 1594), текст якої широко використовувався не тільки у протестантських, а й православних творах. Успіх “Постилли” визначив, насамперед, сам жанр: збірки недільних і святкових проповідей з інтерпретацією фраґментів Євангелія, котрі з’являються у Європі вже з XIV ст., мали неабиякий попит у читацьких колах. Хоча постилла була жанром релігійним, її водночас сприймали і як літературний твір, де містилось чимало алегорій, символіки, образних порівнянь, мальовничих зображень світу. Особливо високий художній рівень мала збірка Миколая Рея. Попри усталену практику написання подібних збірок виключно духовними особами, Рей був першим світським автором постилли. Тому значною мірою відійшов від традиційної форми: в його проповідях відсутні схематичні поділи тексту відповідно до Євангелій, громіздка теологічна арґументація положень, численні посилання на церковні авторитети, дидактичні висновки та ін.25. Це передусім живі євангельські оповідання, спрямовані на моральне виховання читача. Однак “Постилла” — твір протестанта, тому має і безперечне полемічне забарвлення. “У форму, створену католицькою церквою, польський кальвініст вносить виклад нової, істинної (на його думку) віри, різко критикуючи католиків”26.

Сказане й визначило інтерес, котрий виявляли до “Постилли” Рея православні полемісти, церковні особи, які зверталися до неї у літературній та проповідницькій практиці. Як зазначив Я. Янув, з двадцяти досліджених ним списків учительних Євангелій Перемиського капітулу сім текстів є переробкою першого видання “Постилли” Рея27. Ретельний текстуальний аналіз учительного Євангелія, “написаного у Львові рукою попа Андрія, родом з Ярославля” і датованого 1585 роком, також переконав дослідника, що православний священик використав твір Миколая Рея. Вплив польської “Постилли” фіксує Янув у комплексі учительних Євангелій кінця XVI ст., створених у підкарпатському реґіоні, позначених впливом лемківських говорів28. На думку М. Дмитрієва, звернення православних авторів до нововірчих творів “не було несвідомим, але, навпаки, задовольняло сформовану реформаційним кліматом потребу у релігійних концепціях нового типу”29. Я. Янув вважає, що наведені ним приклади літературних запозичень свідчать про неабияке поширення протестантизму в православних землях Речі Посполитої: “Сам факт, що повчання Рея виходили з православних кіл, котрі виразно боронили православ’я, а також пізніше, при використанні по церквах для виховання людей, вказує на загальне піднесення нововірства”30. Причому, твори Рея були відомі у православному середовищі й у XVIII ст.31.

Популярним в Україні, як уже згадувалось, було також ім’я видатного чеського мислителя, письменника, педагога, видавця, громадського діяча Яна Амоса Коменського (1592-1670). З його творчістю українські освітні кола були обізнані вже з середини XVII ст. Твори Коменського знаходились у багатьох приватних бібліотеках, православних навчальних закладах, зокрема Києво-Могилянському колеґіумі32. Їх високо цінували просвітителі Симеон Полоцький, Кирило Ставровецький, Єпіфаній Славинецький, Григорій Сковорода; погляди мислителя покладені в основу твору Іннокентія Гізеля “Мир з Богом чоловіку”.

Коменський мав західноєвропейську освіту (слухав лекції, зокрема, у Ґерборнській академії та Ґейдельберзькому університеті), був знавцем античної філософії, гуманістичної спадщини Відродження. Це сформувало його гуманістичні філософські й політичні погляди. Коменський був прихильником демократичного підходу до виховання людини. Один з перших висунув ідею загального навчання молоді на засадах індивідуального підходу, з урахуванням природних здібностей особи, яких, на думку Коменського, будь-яка людина від народження має чимало. Процес виховання повинен спрямовуватися на їх максимальний розвиток. Нездібних учнів не буває; людина здатна досягнути неабияких висот в освіті, професійній майстерності, практичній діяльності. Обов’язковою умовою шкільної освіти педагог вважав оволодіння рідною мовою і культурою, що допоможе людині найуспішніше втілити набуті знання у культурному і суспільному житті, у майбутньому служінні Батьківщині.Творча спадщина Яна Амоса Коменського багата і різноманітна, налічує більше 140 педагогічних, філософських, богословських, історичних, мовознавчих, поетичних творів. Гуманістичні ідеї мислителя відображені у трактатах “Листи в небеса” (1616), “Про поезію чеську” (після 1620), полемічних творах — віршованому діалозі “Скорботний” (1623), соціально-етичній поемі “Глибина небезпеки” (1633), філософсько-художній алегорії “Лабіринт світу й рай серця” (1631). Останній твір написано під впливом “Похвали глупоті” Е.Роттердамського, однак алегорія Коменського вирізняється більшою філософсько-етичною глибиною.