Криза українського православ’я

Вступ

Питання про українське православ’я від поділу Київської митрополії до Берестейської унії (1458 – 1596) досить складне і багатогранне. Потрібно звернути увагу на те, що цей період в історії православної церкви в Україні, який завершується Берестейською унією, мав свої відмінності і особливості в національно-церковному житті. Навіть російські церковні історики виділяють цей період як „Історію Західно-Руської Церкви”. У цей період церковне життя на терені України розвивалося під іноземною й іновірною польсько-литовською владою. І хоча де-юре толероване православ’я і не утискувалося, але існували істотні причини (право патронату, „подавання столиць духовних і хлібів духовних”), які спричинили глибоку кризу церковного життя, деморалізували і дезорганізували його. Водночас саме в цей період розвинулися характерні особливості українського православ’я: активна участь в церковно-релігійному житті всієї церкви (не лише її ієрархії і духовенства), тобто і світського елементу, зближення церковного життя, духовної освіти і школи, які змушені були зустріти сильний наступ латинської культури, католицтва і протестантизму.

Другим важливим питанням є внутрішній стан церкви в середині XVI ст., коли в Українській церкві панував застій. XVI ст. – це темна епоха в історії Української церкви. Зокрема, у другій половині XVI ст. відбувається глибокий розклад церковного та релігійного життя. відсутність високої освіти серед духовних осіб, симонія, падіння монастирського життя, невільнича залежність церкви від світської влади, приниження та поневолення Української церкви польською державою після Люблінської унії 1569 р., коли відбувся перехід українських земель з-під влади великого князівства Литовського до Польщі, обмеження прав православних (не так де-юре, як де-факто) – такий жалюгідний стан тодішнього українського православ’я.

Також необхідно розглянути діяльність церковних соборів періоду XVI ст. Адже серед активних засобів і заходів протидіяння деструктивним елементам виступають форми соборного життя православної церкви, щоб спільними силами вирішувати церковні справи і рятувати релігійний і національний скарб – українську церкву. Церковні собори і церковні братства – це активні форми церковної соборності XVI ст.

Потрібно також розглянути питання про стан православ’я в Україні напередодні Берестейської унії.

З’ясування всіх вище наведених проблем допоможе зрозуміти багато суперечливих питань життя православної церкви в Україні XVI ст.

Отже, тема даної курсової роботи є актуальною, оскільки проблеми висвітлені в ній, дають можливість:

- виділити позицію православної церкви та громадськості щодо релігійної самобутності;

- розкрити широкий спектр взаємовідносин православної церкви і польської влади;

- проаналізувати тенденції, шляхи і напрямки необхідні для розуміння процесів, що відбувалися між православною церквою, громадськістю і державою;

- поглиблено ознайомитись з правовим станом Української православної церкви в Польській державі.

Джерельною базою даної курсової роботи послугувала низка праць і досліджень Власовського І. [10], Плохія С.Н. [21], Грушевського М. [12, 13] та ін.

Мета курсової роботи – з’ясувати стан православної церкви в Україні, починаючи з 1458 року до Берестейської унії 1596 року.

Основні завдання роботи полягають у наступному:

- зробити аналіз взаємовідносин православної церкви в Україні і польської влади; - дослідити права православної церкви в Польській державі;

- визначити основні межі, за якими формувалося життя Української православної церкви під владою Польщі;